«Усі проблеми пов‘язані із комплексами це одна обширні проблема сприйняття себе. До цього відноситься усе, і якщо тобі не подобається твій ніс, або тіло і так далі, головне вирішення усіх цих проблем може бути лише сприйняття себе», – говорить сертифікована когнітивно-поведінкова психотерапевтка Інна Доля.
За її словами, на формування комплексів впливають багато факторів: “Яке відношення були у родині цієї людини, так звані дитино-батьківські відносини, адже можливо людина не отримала достатньої підтримки та любові від батьків. Соціум людини, її оточення: чи підтримують вони її, а можливо навпаки тільки принижують. Важлива також спадковість: можливо, були складні пологи, або мати не хотіла цю дитину”.
У підлітковому віці Ліза вперше зіштовхнулася з акне: на її шкірі почали з’являтися висипи. Вона мріяла про акторську професію, але розуміла: з проблемною шкірою це буде важко зробити. Це породжувало в ній сумніви і відштовхувало від найголовнішої людини – – від себе.
«Підлітки бувають дуже жорстокі, якщо ти чимось відрізняєшся. Байдуже, це зовнішність, або стиль в одязі, або потайливість в поведінці – це все стає підставою для булінгу. Це сталося і зі мною”, – розповідає Ліза.
Ліза говорить, що її обличчя стало об’єктом насмішок і булінгу, однокласники ображали її лайливими словами.
“Одного разу мій однокласник навіть облив мене чаєм в їдальні нашої школи. Все тому, що я почала ігнорувати його образи в мою сторону.Але у мене була мрія стати акторкою. Через сильний тиск на мене в школі, я була невпевнена в тому, що моя мрія втілиться. Єдиною людиною яка казала що я все зможу була моя мама. Ми живимо вдвох, в мене нема тата. І мама це моя найголовніша підтримка. Коли я закінчила школу, а в цілому і цей ад який там був, я вирішила почати все з чистого аркушу. На Вступних іспитах я зрозуміла що обличчя для актора це дійство важливо, але найважливіше це твоя харизма та амбіції. Я показала прийомній комісії усе на що я здатна і у мене вийшло! Зараз я вже на третьому курсі спеціальності «Акторська майстерність» З того моменту я зрозуміла що проблеми, страхи і невпевненість були лише у мене в голові».
«Так підлітки часто бувають дуже жорстокими. Але треба розуміти, що жорстокість в них це ті проблеми, які живуть в них. Можливо у їх сім‘ї якісь кардинальні зміни, або в них самих є такі комплекси. Це треба розуміти. Дивлячись на те, як Ліза впоралася зі своєю проблемою, ми бачимо, що в неї була мама, яка її підтримувала. Без підтримки вона сама навряд змогла б впоратися. В таких випадках дуже важлива підтримка», – коментує історію Лізи Інна Доля.
Катерині 19 років і вона також навчається на актора. Попри те, що Катя носить речі розміру S, вона довгий час вважала себе повною, а також довго боролася із зайвою вагою, якої не було.
«З самого маленького віку я ніколи не була худою дитиною. Одяг, як я пам’ятаю, мені завжди купували на два, а то і на три розміри більше. Мама мені казала: ”Та це з віком пройде, витягнешся, будуть за тобою натовпи женихів бігати”».
Перші комплекси Катя отримала в школі. Вона сиділа за однією партою з хлопцем, який їй подобався, проте вважала, що він не зверне увагу на таку дівчину, як вона:
“Одного разу він назвав мене коровою. З того моменту і почалися комплекси. У 14 років я прийняла рішення, що потрібно схуднути. Я перепробувала масу дієт. Щодня приходила зі школи і шукала нові в інтернеті. Дійшло все до того, що я ненавиділа відображення в дзеркалі. Вранці я рахувала калорії, а вдома заїдала всі проблеми і комплекси. Ну а як ще? Адже любляча бабуся завжди готувала щось смачне.
Дійшло все до того що я не худла, а навпаки гладшала. Я могла тижнями голодувати, але як тільки починала їсти, вага тільки додавався. Я не пам’ятаю свого шкільного життя в цей період, адже мозок був зосереджений на тому, що б поїсти.
Все змінилося зі зміною середовища – я вступила в інститут. Коли перше півріччя добігало кінця, я вже забула про свої комплекси, адже потрібно було добре здати сесію. Пам’ятаю, що ми ночі не спали, готувалися до іспитів, там було зовсім не до їжі. Дляменесталонесподіванкоющоніхтоізлюдейвінституті не звертав уваги на мою зайву вагу. Можливо це тому що її вже давно не було?
Після закінчення сесії я розмовляла із своєю сусідкою на тему зайвої ваги. Вона мені доводила що я струнка і гарна, але комплекси у моїй голові мені не давали в це повірити. Вона запропонувала встати на ваги, я довго відмовлялася адже для мене це було порівняно із вогнем. Але вона була дуже вперта. На свій страх і ризик зважилася на них встати. І тут прийшло усвідомлення … “Я ж давно вже не та пампушка, яку я бачила в дзеркалі!” Виявляється я і в школі не була сильно повною, це мені все вселили однокласники. Я прийняла себе і відчуваю себе просто найнезламнішою особистістю».
Настя в минулому була успішною моделлю. Але після народження доньки, у неї з’явилися розтяжки.
«Навесні 2020 року в мене народилася донька, ми назвали її Алісою. Більше п’яти років я працювала за кордоном, брала участь в показах, фотосесіях. На одному з таких показів я зустріла свого чоловіка. Він часто захоплювався моєю фігурою і зовнішністю загалом, я думаю, що саме на це він звернув увагу спочатку, а потім він дізнався про глибину моєї душі.
Коли я була вагітна Алісою, я дуже переживала за те, щоб у мене не з’явилися розтяжки на тілі. Мені тоді здавалося, що якщо моє тіло буде не таким як раніше, то мій чоловік не буде любити мене. Але розтяжки виявилися неминучими. Вони все-таки з’явилися.
Пізніше я почала переживати і думати, що ж я скажу доньці в майбутньому, якщо вона мене запитає про це. Як я їй розповім, що це все наслідки її народження? Так, я знаю що це звучить грубо, але ж це так і є.
Я перепробувала масу кремів, сироваток, масажів. Прочитала багато літератури і в книгах, і в журналах. Але нічого не допомагало.
Чоловік бачив, як я страждаю через це, і просто один раз сказав: «Я люблю тебе такою, яка ти є. Не за тіло, а за твою душу». Ці слова поміняли моє мислення. Я стала розуміти, що це природне, і що це навіть красиво. Я перестала боятися вийти на пляж у відкритому купальнику, носити вкорочені футболки. Я полюбила свої розтяжки. І тепер точно знаю, що не посоромлюся розповісти своїй доньці про те, який шлях пройшла її мама».
За словами психотерапевтки Інни Долі, усі описані вище випадки між собою схожі: «Усі героїні справилися зі своїми комплексами. Комусь допоміг соціум, комусь найближча людина. Без підтримки дуже важко побороти будь-які комплекси.»
Всім дівчатам допомогло впоратися зі своїми комплексами і невпевненістю лише одне – прийняття себе.
Якщо ви переживаєте психологічний дискомфорт, краще звертатися до спеціаліста, бо тільки він професійно може надати допомогу. Ми всі не досконалі, не буває ідеальної людини. Так що притримуватися неіснуючого ідеалу не раціонально. Насолоджуйтесь життям і не слухайте людей, які говорять погані речі. Можливо підтримка набагато більше потрібна їм, аніж Вам.
Конкурсна робота учасниці Школи медіа та візуальних комунікацій Марії Радул.
Проєкт “Разом ми сильніші” підтримка новостворених громад Донецької області реалізується ГО “Бахмутська фортеця” у партнерстві з компанією “NAS”. Проєкт фінансується фондом “MATRA” Міністерства Закордонних Справ Королівства Нідерландів.
