Як і більшість бюджетних установ Донеччини, дитячі садочки Бахмута евакуювалися з зони активних бойових дій. Дитсадочки неспроможні повною мірою виконувати покладені на них функції з розвитку та догляду за дитиною, поки батьки на роботі.
Відсутність соціалізації, неможливість природно відділитися від батьків і побути в колективі ровесників – найчастіші проблеми дитячих садків в евакуації, про які стало відомо нашій редакції. Журналісти «Бахмут.IN.UA» поговорили з вихователями та психологами. Ми дізналися, чи є сенс в онлайн-садочках, як розпізнати у малюка тривожність, і чи можливо допомогти йому самостійно.
Який сенс в онлайн-садочках?
Завідуючою бахмутського дитячого садка №40 «Посмішка» Тетяна Котляр розповіла, що перед початком навчального року педагогічний колектив звернувся до батьків із поясненнями про те, що з 1 вересня планується віддалена форма навчання. Усі заяви на дистанційне «відвідування» дитсадка, були ухвалені.
«Минулого навчального року ми мали 113 дітей, зараз їх 59. Інші діти пішли до школи, поїхали до Німеччини, Польщі, Чехії. Деякі опинилися в такій глушині, що у них просто немає зв’язку. Наприкінці серпня ми провели консультації з батьками, розповіли, до чого готуватись», – зазначила директорка.
Тетяна Котляр
Директорка згодна, що дистанційна форма навчання не буде такою якісною, як офлайн. Але вважає, що це краще так, ніж ніяк.
«Коли діти зідзвонюються по відеозв’язку, вони радіють, коли один одного просто побачили, своїх ровесників та знайомі обличчя, виховательку», – розповіла Тетяна.
За її словами, іноді п’ять хвилин іде просто на те, щоб усі привіталися, помахали одне одному. І батькам цікаво спостерігати за тим, що відбувається, іноді є можливість почерпнути собі щось нове.
Фото: UNICEF
«Звичайно ми не можемо проводити заняття без присутності батьків, багато хто працює і не зможе контролювати безпеку малюка по той бік екрана. Але перед початком навчального року ми опитали батьків у кожній групі та дізналися, кому о котрій буде зручніше проводити зустрічі. Дехто має ще дітей шкільного віку, яким у ранковий час теж потрібні гаджети», – додала вона.
Діти зі старших груп можуть самостійно включати комп’ютер та підключатися до відео-дзвінка, але якщо йдеться про аплікації чи малювання, то ніхто не залишить малюка одного з фарбою чи ножицями.
Як бахмутські вихователі опановують нові форми роботи?
Педагоги, які вирішили залишатися в Бахмуті, звільнилися. Ці дві людини фізично не можуть надавати якісну освіту через проблеми зі зв’язком. Перед початком нового навчального року Міністерство освіти та методисти проводили з педагогами консультації, надавали інструкції. Передбачено навіть час, протягом якого дитина має перебувати перед монітором гаджета – 10 хвилин. Тетяна розповіла, що навіть у школі онлайн-заняття триває пів години, а не 45 хвилин. Це зроблено, щоб зменшити навантаження на очі.
Фото: Нова українська школа
Деякі вихователі зараз самі доповнюють завдання, інші користуються платформою «Дошкільник онлайн», де публікуються різні підходи до навчання. Є заняття, що виходять у записі, є індивідуальні заняття з логопедом та дефектологом. Розробляються різні розвиваючі ігри, у яких педагоги рекомендують грати батькам із дітьми вдома.
Педагоги моніторять психологічний стан дітей
Дехто з переселенців віддали дитину до офлайн-садка за новим місцем проживання, однак не всім вдається знайти вільні місця. Тетяна обдзвонює всіх, фіксує, де знаходяться діти. Психолог регулярно проводить планові заняття й за запитами батьків займається з малюками індивідуально.
«Складно відстежити стан дитини, тому що ми бачимо її дуже обмежено. На щастя, майже всі дітки у нас евакуювалися до найнебезпечнішого періоду активних бойових дій. Зараз у місті залишається одна дитина, але ми вже тиждень не можемо зв’язатися з її батьками. У них постійно зникає світло та зв’язок. Звичайно, цій дитині потрібно більше уваги», – ділиться вона.
Фото: Дитсадок «Зірочка»
Що стосується психологічної підтримки малюків, Тетяна розповіла, що значний масив даних надають професійні психологи та програми на кшталт UNICEF. Фахівці у дитячих садках, своєю чергою, впроваджують ці прийоми на власний розсуд та відстежують явні відхилення у поведінці дитини. Однак здебільшого робота з тривожністю, опрацюванням страхів, та навчання навичкам з розумінням і аналізу своїх почуттів – це обов’язок батьків.
Деякі родини звертаються і до місцевих волонтерів, спілкуються із психологом за місцем перебування. Тетяна Котляр вважає, що діти не зовсім розуміють цьогорічні події. Усвідомлюють, що йде війна, але більшість з них виїхали, коли Бахмут ще не став однією з найгарячіших точок України. Педагогиня теж евакуювалася ще на початку вторгнення, вона каже, що по своїй дитині вона не бачить якихось наслідків війни.
Керівниця установи вважає, що більше стресу зараз викликають зміни. Нове оточення, нові умови життя тощо. Успіх адаптації залежить від того, як батьки підтримують один одного та дитину, чи здорова психологічна атмосфера в сім’ї.
«Ми повинні триматися разом і впораємося зі складнощами»
Крім того, ми поспілкувались з Валентиною Кучеренко – завідуючою бахмутського садка №27 «Зірочка», колектив якого також працює віддалено. Вихователі «Зірочки» живуть у різних містах країни, але продовжують слідувати навчальному плану, попри складнощі. Більша частина колективу залишилася на своїх посадах.
«Звичайно, це все для нас незвично, великий стрес для освітян та дітей. Дітки тримаються стійко, добре справляються із завданнями, вони молодці. Деякі не мають змоги ходити в садок офлайн за місцем проживання і малюки дуже раді повернутися до звичного колективу, зайнятися чимось цікавим, поспілкуватися. Ми повинні триматися разом і впораємося зі складнощами», – впевнена вона.
Цього навчального року з вихованців у садочку залишилася лише половина. Рік тому було 95 дітей, зараз з них на дистанційному навчанні – 45. Валентина Володимирівна згодна з думкою про те, що дистанційне навчання не зрівняється з офлайн-садком. Найкраще – безпосередньо контактувати з вихователем та іншими дітками.
«Робимо малюнки, аплікації. Мені здається, відмовляються ті, хто багато працює і не може забезпечити нагляд за дитиною під час таких занять або ті, хто просто не хоче приділяти малюку достатньо якісної уваги», – додала вона.
Нині в установі залишилося дві старші групи та одна середня. Щодня проходять заняття, до цих груп приєднуються всі співробітники, а за станом й поведінкою дітей та вихователів стежить штатний психолог.
Що в дітках помічають психологи?
Журналісти зв’язалися з психологинею «Зірочки» Анастасією Снігірьовою. За її словами, головні побоювання батьків щодо дистанційних дитячих садків – нестача соціалізації. Дитина повинна вміти поводитися в колективі, а онлайн кожен сам по собі. Єдина користь дистанційних занять у цьому аспекті – навички спілкування. Дітки засвоюють, що не можна перебивати один одного, кричати тощо.
«На щастя, наші дітки вже мали можливість ходити в садок офлайн у мирний час і вже вміють поводитися в колективі. Якщо йдеться про дитину, яка піде в садок онлайн вперше, то тут, звичайно, можуть виникнути проблеми», – поділилася психологиня.
Головна проблема зараз у тому, що батьки не завжди можуть приділити увагу дітям. Співробітники установи зробили вечірній графік, щоб не заважати роботі дорослих. Наразі основна діяльність Анастасії полягає у консультаціях з батьками та педагогами. Жінка проводила й урок зі стресостійкості, пояснювала, як допомогти дитині впоратися зі станами стресу та тривоги.
Дівчина зізнається: можна вважати, їм пощастило. Усі батьки змогли створити для своїх малюків досить комфортні умови навіть в евакуації. Вона постійно переглядає фотографії та поведінку дітей з відеозв’язку, відстежує, в якій обстановці вони знаходяться, які емоції в них переважають. Поки що психологиня не бачила, щоб хтось був заплаканий, стривожений, не помічала вона і явно обтяжливої обстановки. Хоча співробітниця садка № 27 зізнається, що проаналізувати такі речі через монітор набагато складніше.
Як розпізнати симптоми стресу
Усі співробітники дитячих садків, з якими ми спілкувалися, посилалися на методики Міністерства освіти та UNICEF. З 24 лютого фонд надав тисячам українців фінансову, гуманітарну та психологічну підтримку, у різних містах країни відбуваються безкоштовні заходи для дітей, підлітків, молоді, батьків та переселенців.Зокрема, за підтримки ініціативи «Спільнотека».
Крім того, експерти UNICEF випускають безліч матеріалів на різну тематику: від догляду за дитиною у бомбосховищі до психологічної підтримки дошкільнят. За даними фахівців, однією з найпоширеніших проблем українців наразі стала тривожність. У дітей цей стан проявляється не так, як у дорослих, тому помітити негаразд не завжди вдається відразу.
Перші ознаки тривожності у дитини:
- швидка стомлюваність;
- проблеми у концентрації уваги;
- порушення сну;
- втрата апетиту чи його посилення;
- вологі чи холодні долоні або ступні;
- постійне занепокоєння чи напруга, поява нових страхів;
- очікування можливих негативних ситуацій та розмови про них;
- надмірна плаксивість;
- надмірна прихильність до батьків та занепокоєння щодо них, страх залишатися на самоті;
- нав’язливі дії (часте миття рук, перевірка зачинених дверей, небажання залишати будинок тощо);
- тілесні реакції (посмикування очей, тремтіння тіла та інше).
Рекомендації для батьків
Слід самостійно оцінити рівень тривожності, підрахувавши кількість ознак, що збіглися. Якщо потреби відвідати психолога немає, з легкими приступами тривоги можна впоратися за допомогою щирих та частих обіймів, систематизованого побуту та чіткого графіка дня, загальних традицій і ритуалів. Важливо: про нововведення потрібно заздалегідь домовитися з дитиною та поцікавитись її думкою.
Якщо позбавитися симптомів тривожності не вдається, а можливості відвідати лікаря немає, можна провести базові дихальні вправи за допомогою гри: різко і голосно видихати, уявляючи виштовхування напруги з тіла. Спільна зарядка, йога або медитації також усунуть значну частину небажаної напруги. Щоб дати дитині відчуття контролю, на новому місці варто заново розподілити обов’язки: розповісти, на які рішення вона може впливати, а за що несуть відповідальність виключно дорослі.
«Про те, що ви поряд, можна говорити без обмежень. Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом та окремо. Оцінюйте день, діліться почуттями. Плануйте наступний день та майбутнє. Завершуйте розмови виключно оптимістично», – наполягають експерти.
Анастасія Снігірьова розповіла, що її список рекомендацій для підтримки ментального здоров’я простий: налагоджений графік дня, звичні ритуали та предмети, улюблені іграшки, достатня кількість уваги батьків та концентрація на створенні чогось. Це може бути як малювання, так і вироби, догляд за тваринами, допомога мамі та інше. Іноді психологічні практики потрібні й педагогам та батькам у стані стресу. При легких симптомах Анастасія рекомендує зайнятися арттерапією. Наприклад, намалювати дерево-мрію. Якщо самодопомога не допомагає, вже тоді слід звернутися до професіонала.
Проте все це не матиме жодного сенсу, якщо порушувати головні правила щодо догляду за малюками: правильне повноцінне харчування, прийнятний рівень фізичних навантажень та обов’язково здорова атмосфера в сім’ї. Зокрема, розуміння та вираження своїх почуттів без страху бути засудженим та висміяним дозволить відпустити неприємні переживання. У жодному разі не можна тиснути на дитину психологічно, зривати на ній свої негативні емоції й примушувати до чогось.
Андрій Кузнєцов – психолог з Бахмута, який з початку повномасштабного вторгнення допомагає переселенцям у Львівській області. У коментарі журналістам він розповів, що сильний стрес може сильно змінити поведінку дитини.
Це може бути розлад сну, порушення харчової поведінки, агресивність, істеричність. Дитина може ховатися, намагатися всіляко ізолюватись від зовнішнього світу, відмовлятися від ігор. Знижується цікавість, гірше розвиваються пам’ять, мислення, увага. Якщо ж кричати на дітей, змушувати їх виконувати всі звичні раніше обов’язки, може статися ретравматизація – накладення травм одна на одну. Це не тільки погіршить ситуацію, але часто може зробити зміни у поведінці дитини незворотніми.
Кузнєцов пояснює, що діти більш схильні до впливу негативного досвіду. Якщо дорослий може усвідомити й опрацювати погані емоції, проговорити їх з психологом або навіть знайти способи самодопомоги в інтернеті, то діти всі ці навички ще не розвили. До того ж дитяча психіка фізично не здатна витримати багато звичних для дорослого потрясінь. У такому разі вже знадобиться психіатр.
Головне фото: UNICEF
Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.
