Василь Юлійович – бахмутянин, чоловік пенсіонер, йому 75 років. Лише нещодавно він евакуювався з міста, адже через постійні обстріли в Бахмуті стає все небезпечніше. Василь Юлійович розповів нам, яким було його життя у прифронтовому Бахмуті.
Пан Юрій народився та виріс в селі поблизу Бахмута, тут він створив власну родину. Працював на Артемівському заводі з обробки кольорових металів. Мав приватний будинок та своє господарство. Раніше з міста евакуювалися його син та невістка, тож на господарстві чоловік залишився один. Рідні просили дідуся евакуюватися, проте він хотів залишатися.
«Я собі купив буржуйку, дрова брикети, щоб готово все було. Хотів там зимувати. Але в мене й на місяць не вистачило б того, щоб протопити. Мені прийшлося їхати до сина. Вони мене кликали до себе. Казали приїжджати й все тут залишати», — згадує бахмутянин.
Світла й води в домі чоловіка не було, до магазину було далеко йти, окрім того, дорогу постійно обстрілювали. Воду пенсіонер набрав завдяки проливному сезону дощів, для технічних потреб воду набирав у бутлі. Питну воду купляв у магазині. Також в чоловіка вдома була бочка на 200 літрів, він встиг її наповнити.
Стосовно їжі, дідусь розповідає, що у нього на господарстві залишилося десяток курей, які несли яйця, а також були запаси закруток в погребі: компоти, варення, огірки та помідори. Щоб готувати їжу, пенсіонер використовував газ з балонів, по нього потрібно було їздити в Костянтинівку. Сюди ж чоловік їздив по пенсію, автобуси в місті давно не ходять, тож люди збиралися разом й наймали приватний бус, який довозив їх до міста. За дорогу платили в середньому 250-300 гривень.
Коли пан Василь евакуювався, то курей віддав сусіду. Окрім курей, пенсіонер мав вдома ще собаку та котів, пса також віддав сусідам, а от котів довелося залишити вдома. Для улюбленців він залишив відкритий вхід в сарай. Під час обстрілів пан Василь не ховався, чоловік вже звик до звуків, під такий акомпанемент він навіть спав. Новини бахмутянин дізнавався за допомогою радіо, яке працювало на батарейках.
«Слухав радіо, а потім батарейки закінчилися. Була проблема із зарядкою телефону, він старенький був, тож заряджати його було потрібно 3-4 дні, а світла ж нема. Отой й бігаєш, дивишся в кого працює движок й просиш зарядить», — згадує бахмутянин.
У селі, звідки евакуювався пенсіонер, ще залишилися люди, переважно це теж пенсіонери. Молодь з села давно виїхала, каже дідусь. Зараз чоловік вже в безпечному місці, разом з внучкою запускає паперові літачки.
Фото: ілюстративне, Pixabay
Читайте також: «Виїхала Яна, а за нею ще 200 людей»: як бахмутянка організувала волонтерський штаб в Софіївці
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!