На початку війни з рф у 2014 році багато українців займалися створенням сухих борщів – овочі висушували, після чого військовослужбовці могли готувати з них страви в окопах. У 2022 році ситуація із забезпеченням армії набагато краща. Проте залишаються актуальними потреби в освітленні і обігріві пристроях для розвідки та атаки, підзарядки телефонів і не тільки. Якщо ви не можете жертвувати кошти, а допомогти армії бажаєте, ми зібрали для вас цікаві та актуальні способи.
Після повномасштабного вторгнення росії багато українців зіткнулися з провиною вцілілого – неконтрольованим почуттям провини через перебування в безпеці, коли багато співгромадян змушені страждати й віддавати свої життя. Це стало одним з факторів появи колосальної кількості волонтерів по всій країні. Поки хтось розвозить продуктові набори, інші координують постачання дрібної військової техніки або збирають мільйони на дороге обладнання для ЗСУ.
Окопні свічки
Роман Зуб – бахмутський активіст і майстер плетіння прикрас і герданів із бісеру. Цього разу Роман поділився своїм способом допомагати ЗСУ руками, перебуваючи вдома.
Для цього знадобляться консервні банки з-під гороху, кукурудзи та інших продуктів. Бахмутянин радить шукати їх збирати самостійно, просити сусідів або домовитися з магазинами про передачу прострочених продуктів, ресторанами тощо.
Ще один важливий елемент – парафін або віск. Цей матеріал можна купити в будівельних магазинах, на спеціалізованих інтернет-платформах або й зовсім замінити залишками свічок. Також знадобляться шматки картону з великими сотами.
Гострим ножем слід нарізати картон упоперек гофри на смужки завширшки трохи менше висоти бляшанки (на 3-5 мм), закрутити смужки з картону і вставити в банку. Потім залити конструкцію парафіном.
Така свічка може горіти до трьох годин і не лише давати світло, а й гріти військовослужбовців. Також за допомогою окопної свічки можна підсушити одяг, приготувати їжу, розпалити багаття з мокрої деревини. Вона не гасне від вітру і не втрачає функціональності від вологи, її можна гасити й запалювати багато разів.
Роман почав займатися свічками, коли побачив подібну ідею в інтернеті, а активістка «Бахмута Українського» Катерина Арісой підказала, що необхідні інструкції про процес виготовлення можна побачити у тематичній групі. Бляшані банки він знаходить через знайомих. Парафін купує за свої гроші, потім топить його біля вікна у квартирі та заливає у форми.
«Я купую харчовий парафін, сподіваюся, у ньому не містяться токсичні мікроелементи. Стаю під кватиркою, плавлю, провітрюю.. Парафін купую на сайті «П’ять свічок», він коштує 150 гривень за кілограм. Не можу сказати, скільки йде на свічку, бо розміри банок – різні», – розповів Роман Зуб.
Картон він купує на «Новій пошті». Каже, за бажанням можна використовувати і звичайний, але там надто дрібні соти, що у багато разів збільшує кількість необхідного матеріалу. Якби Роман займався виготовленням свічок не в якості корисного хобі після роботи, він би задумався про залучення інвестицій.
Наразі чоловік обмірковує, як налагодити повернення з фронту консервних банок. Адже гуманітарної допомоги на кшталт тушонки та консервованих овочів до ЗСУ надходить достатньо, але такий цінний ресурс як жерстяна банка вирушає на смітник.
Саморобні дрони з акумуляторами з одноразових сигарет
З військовими, які базуються під Бахмутом, співпрацює студент Київського політехнічного інституту Максим Шеремет. Винахідник вже кілька місяців створює безпілотники своїми руками, а також перепрофілює цивільні БПЛА під військові, закріплюючи на них елементи скидання. Останні створюються із запчастин одноразових сигарет. Також Максим створив об’єднання «Дронарія». Один з його винаходів – розвідувальний дрон Бандерік, який може витримати до 15 кілограмів корисного навантаження.
Максим Шеремет сліва позаду. Фейсбук.
«Ми поставляємо свої вироби до всіх прифронтових регіонів країни. У тому числі й у Бахмут. Акумулятори ми використовуємо не тільки в елементах скидання, але і для будь-якої техніки, в якій можна замінити і використовувати гальванічний елемент живлення. Це снайперські приціли, системи наведення, БПЛА, наземні станції для них», – сказав він.
Більшість елементів скидання зроблено на 3D-принтері, креслення студенти також створюють самостійно. Безпілотники розробляються під потреби конкретного військового, тож кожна робота – унікальна. Таким чином, Шеремет вже створював дрон, яким можна керувати через VR-окуляри та інші особливості, які він не хоче розкривати публічно.
«Востаннє, коли ми підраховували, то виходило, що ми зробили близько півтори тисячі систем скидання і в районі півтисячі дронів. Підрахувати кількість акумуляторів неможливо. Лише протягом останніх двох місяців ROZETKA поставила нам дві з половиною тонни акумуляторних батарей», – розповів Максим.
Ще навесні інженери дійшли висновку, що використовувати одноразові акумулятори в системах нагрівання неможливо через особливості ємності. Щоб парити, має виділятися стала кількість електроенергії. У гальванічних елементах на кшталт пальчикових батарейок недостатньо питомої ємності для цього.
Виконати це завдання зможуть лише високострумові акумулятори. Такі багаторазові акумулятори використовують в одноразових сигаретах. А користувачі викидають такий цінний ресурс на смітник.
Одноразові сигарети.
Ідея створювати елементи скидання та продовжувати життя, здавалося б, одноразовим акумуляторам, з’явилася після війни – близько трьох-чотирьох місяців тому. Використані одноразові цигарки збирають по всій Україні, а потім партнери переправляють їх студентам фурами.
Потім «Дронарія» поєдналася з екологічним студентським проєктом Ecokpi, учасники якого допомагають Максиму збирати використані акумулятори. Згодом приєдналася ROZETKA, майстерня поступово масштабується та набирає нових волонтерів.
Винаходи вже не раз були перевірені на полі бою, тому замовлень надходить дедалі більше. Ініціативу вже рекламував співак Володимир Дантес, а співробітники ROZETKA показали процес створення акумуляторів та елементів скидання із використаних одноразок.
Приєднатися до створення дронів може будь-хто, хто вміє паяти або трохи розбирається в техніці. Також активістам завжди потрібні блоки живлення, паяльні станції, промислові фени, набори інструментів, а також комплектуючі та витратні матеріали до дронів.
Повербанки для солдатів
Максим Шеремет та його команда ділиться зібраними акумуляторами від нагрівальних пристроїв з активістами ще одного проєкту – powerkit. Його засновник, Іван Волинець з 24 лютого разом з друзями всіма силами намагався брати участь у кібервійськах – малювати патріотичні картинки, здійснювати DDOS-атаки на російські сайти, збирати кошти на ЗСУ та займатися волонтерством. Після евакуації з Києва Іван почав думати, чим він ще може бути корисним.
«Я купив інструменти, щоб знову зайнятися своїм хобі – майструвати з електроніки. Почав складати повербанки з готових деталей, знаючи, що на передовій ці девайси у великому дефіциті. Та й купити їх стало не так легко, а ціни на якісні павери пішли до космосу», – розповів він журналістам.
Щоб відволіктися від думок про війну, Іван залучив до свого ремесла друзів. Оскільки деякі з них палили одноразові сигарети, компанія вирішила перевірити, чи справді акумулятори в них одноразові. Варто зазначити, що студенти не викидали відпрацьовані пристрої, адже пластик у поєднанні з гальванічними елементами має вирушати на переробку. Так випадкова ідея перетворилася на проєкт, який поступово отримав свою назву та визнання. У червні небайдужі виділили для волонтерів приміщення, дедалі більше організацій приєднувалися до збирання коштів та елементів.
Еволюціонував і зовнішній вигляд повербанків: якщо спочатку вони виглядали як коробочки, то зараз це дизайнерський пристрій циліндричної форми.
Від павербенків можна заряджати телефон, рації, дрони, ліхтарики, тепловізори та різні невеликі військові девайси. Крім того, на павербенках з’явилися ліхтарики, а популярність розробки зросла настільки, що за один екземпляр влаштовують конкурси. Умови участі – переведення якомога більших коштів на рахунок ЗСУ. В червні запчастини корпусів пристроїв почали виготовляти на 3D-принтерах, після чого процес значно прискорився.
«Завдяки нашим волонтерам, у нас є децентралізоване виробництво на 3D-принтерах у різних куточках України та навіть у Польщі!», – розповів Іван.
Іван не знає, скільки разів можна перезарядити виготовлені ним павербанки, проте найперші пристрої, створені навесні цього року, справно працюють і досі. Середня ємність кожної «банки» – від 17 до 20 ампер. Тобто телефон можна повністю зарядити два-три рази. Регулярно активісти створюють величезні пристрої для особливих потреб.
Наразі кількість виготовлених повербенків сягає чотирьох сотень. Всі зібрані девайси передають військовим безкоштовно. Також на ентузіазмі працюють і всі добровольці, після приєднання яких підприємство розрослося в кілька разів. Нові люди продовжують прибувати, а існувати організації допомагають регулярні пожертвування та постачання комплектуючих від великих компаній.
Елемент скидання створений на 3-D прінтері.
У серпні студенти відсвяткували 300-й повербанк і на честь такої дати вирішили порахувати, що для їхнього створення знадобилося шість тисяч одноразових цигарок. Їх вартість можна порівняти з новим Land Rover. Все це можливо завдяки простим українцям, які продовжують регулярно відправляти активістам це «сміття».
Здати використані електронні сигарети можна у гуртожитках Київського політехнічного університету №6, 8, 19, 12, 13, 14 у будь-якій точці видачі ROZETKA або безпосередньо поштою «виробникам».
Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.