Галина та Наталя Лук’янови, родина з Бахмута, які евакуювались в Дніпро сім місяців тому. За словами мами Галини, вони не впорались би, якби не їхні друзі, адже виїжджали з дому без розуміння куди. Донька навчається дистанційно в бахмутському ліцеї, творча родина бере участь у концертах і фестивалях бардівської пісні. Галина веде щоденник про життя під час повномасштабного вторгнення. Кожен свій пост завершує словами: “P.S.: а каРФаген повинен бути зруйнований!” Про життя родини в евакуації, пісні російською мовою, виступи у підвалі й тугу за Бахмутом – читайте і дивіться в нашому матеріалі.
Евакуація та нове життя
«В Дніпро поїхали евакуаційним автобусом, тут нас зустріли друзі, дали нам житло. Думали їдемо на два місяці, тому речей майже не брали. Нас тут взули, одягнули, оформили ВПО. Я навіть не встигала на дзвінки відповідати, всі дзвонили й питали, чим нам допомогти».
Волонтерські центри в Дніпрі також допомагають, розповідає Галина, але кожного тижня родина до них не ходить. Декілька разів отримували продукти та гігієнічний набір. Також ковдру, подушку, постільну білизну й фрукти, в якості допомоги для дітей з інвалідністю. Галина запевняє, що додому хочеться досі, але вони з донькою навіть не знають чи є він у них:
«Дуже сумую за нашим містом. В мене були спроби жити у великих містах, але я все одно поверталась в Бахмут. Начебто, тут є дах над головою, сухо, тепло, але як тільки бачу якусь асоціацію, наприклад слово в книжці, або кактус в магазині, який стоїть вдома, й одразу в голові “Додому хочу”. Сподіваємось, що будинок нас дочекається й ми повернемось».
Маленькі, красиві, зелені вулички, музеї, бібліотеки, парки, все це родина хоче побачити в рідному Бахмуті.
«Завжди згадується, а от вдома… Зараз життя як в паралельних реальностях, є там і є тут, але іноді вони накладаються одна на одну».
Навчання та хобі
Галина з донькою. Фото: Фейсбук
Донька Наталя зараз навчається в Бахмутському аграрному ліцеї. Ким хоче стати ще не вирішила, але один з варіантів, це дизайнер.
«Нам необхідна була інклюзивна група, знайшли тільки в Бахмуті, тут виявилось важко з інклюзивною освітою. Ситуація в місті дуже важка, спочатку групу не набрали і нас об’єднали з поварами. Нас! Ми ж разом, тому постійно звучить «нас». Потім все-таки у жовтні відкрили інклюзивно-груповий курс. Тепер буде два дипломи – «Повар-кондитер» та «Художник-оформлювач». Я називаю це «Повар-оформлювач». Або як сказали наші друзі «Художник-кондитер» – це також непогано, бо будь-який повар має бути художником», — ділиться Галина.
В умовах частого відключення світла та інтернету навчатися онлайн важко. Наталя каже, що для неї навчання є дуже важливим, тому зміни у розкладі сприймає досить чутливо:
«Я перфекціоністка. Буває, що за розкладом урок є, а завдання не викладають. Я ненавиджу коли уроків немає», – каже дівчина.
Галина додає з посмішкою:
«Коли немає світла вигрібає мама. Ми любимо, коли уроки є. В нас ще цікаво – то світла немає, то інтернету немає. Нічого переключаємося – читаємо, малюємо».
Галина співає вже багато років свої авторські пісні, Наталя також пішла маминою стежкою, і виступає на дитячих фестивалях. У Бахмуті в дівчинки був один сольний концерт, й багато збірних в бібліотеках.
Галина з мамою. Фото: Фейсбук
«Зараз вона співає на благодійних концертах. Для переселенців, їздили в будинок людей похилого віку, також в центральній бібліотеці в Дніпрі даємо благодійні концерти в фонд ЗСУ. Допомагаємо чим можемо. Наближаємо перемогу кожен на своєму фронті».
Донька бере участь в дитячому фестивалі авторської пісні «Сонячний зайчик». В цьому році він став міжнародним, через ситуацію в країні.
«В цьому році він проходив онлайн на платформі Zoom. Розширилась географія фестивалю, якщо раніше була тільки Україна, то зараз дуже багато європейських країн», — розповідає мама Наталі.
Галина завжди співала й писала пісні російською мовою. Зараз вони з донькою шукають пісні українською, бо своїх немає. Найближчим часом має з’явитися власний альбом Наталі.
Кожен день гуляють
Пані Галина в парку. Фото: Фейсбук
Мати з донькою багато гуляють вулицями Дніпра. Галина запевняє, що було б неправильно, бути в новому місті й не пройтись по ньому.
«Кожен день ми ходили й на різні вулички повертали. Кожні вихідні катались на трамваї. Є будинки, які навіть нагадують нашу Бахмутську старовинну забудівлю».
Про щоденник в Фейсбуці
Галина з Наталею. Фото: Фейсбук
«Я веду щоденник в Фейсбуці, в першу чергу для себе, щоб потім прочитати й зрозуміти, як ми все це пережили. Нещодавно спіймала себе на думці, що багато сімей з дітьми з інвалідністю, й зараз їм дуже важко. Цих дітей не можна ховати, суспільство має знати, що вони є, а через війну дітей з інвалідністю та й дорослих стає більше», — розповідає Галина про свій щоденник на сторінці в Фейсбук.
Кожен свій пост Галина закінчує фразою «Карфаген має бути зруйнований». Жінка розповідає, що для неї значить ця фраза:
«Я історик за освітою, тому одразу згадала цю фразу. Система тоталітарна, яка зараз діє в росії, має бути зруйнована. Карфаген все ж таки було зруйновано в 146 році до нашої ери, сподіваюсь, що й цей Карфаген буде зруйновано».
Фото: Фейсбук
Читайте також: Одяг — це важлива частина життя»: як Олена Хизуненко допомагає бахмутянкам розпочати нове життя
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
