Як гендерна квота вплине на склад міськради, ми побачимо лише після 25 жовтня, а сьогодні проаналізуємо законодавство, існуючий склад міськради, поговоримо з кандидатками в депутатки міськради, головами міських осередків політичних партій, експертами про доцільність та ефективність гендерних квот.
Як жінки-депутатки представлені у нинішньому скликанні Бахмутської міськради?
У Бахмуті та сільських радах, що об’єдналися в Бахмутську громаду, останні місцеві вибори відбулися у 2010 році. Тоді до Бахмутської міської ради, крім Бахмута, належали території міських рад Часів Яру та Соледару, відповідно і депутатів обирали з трьох міст. Доречі, вони і зараз продовжують працювати в Бахмутській міськраді, ухвалювати рішення під час пленарних засідань, хоча самі і їхні виборці проживають в інших громадах. Така ситуація склалася тому, що виборів у 2015 році не було, а під час реформи децентралізації утворилися нові громади. Виправити цей абсурдний стан речей мають наступні вибори.
Відповідно до інформації про склад Бахмутської міської ради, що оприлюднена на офіційному сайті, на останніх виборах в 2010 році з 60 депутатів були обрані 17 жінок, тобто – 28 %. Із них по одномандатному округу – 8 депутаток, за списками Партії регіонів – 9. На сьогодні у міськрадах маємо 16 діючих депутаток із 53 осіб, тобто 30%.
Чому так вийшло, ми запитали в людини, яка безпосередньо дотична до формування списків. Голова міського осередку «Партії Регіонів» Олександр Шинкаренко відповів, що при формуванні списків у 2010 році гендерний принцип не враховували, головним було відібрати до міськради представників усіх підприємств, організацій та соціальних груп, що діють у громаді.
«На конференції партії ми вирішили, що будемо відбирати людей за принципом рівної представленості від професій та соціальних груп. Організації давали кандидатури, в політику висування ми не втручалися», – пояснив Шинкаренко.
На сьогодні Олександр Шинкаренко залишається діючим депутатом Бахмутської міської ради. Він повідомив, що брати участь в наступних виборах не планує. Буде працювати в громадському секторі.
Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у 2020 році, продемонстрували, що 82% опитаних підтримують те, що жінки йдуть у політику. 12% – протилежної думки.
Що очікувати на наступних виборах?
Ці вибори будуть відрізнятися і для кандидатів, і для мешканців громади не лише кількістю депутатів і територіальними відмінностями – починає працювати система партійних списків. Самовисуванців у населених пунктах з кількістю мешканців більше 10 тисяч не буде, всі кандидати до рад та голів громад мають бути подані від партій. Партії мають забезпечити рівну представленість обох статей при формуванні виборчих списків за відповідною гендерною квотою, інакше виборча комісія відмовить у реєстрації.
Як працює гендерна квота?
«Закон вимагає, що під час формування єдиного та регіональних виборчих списків, організація партії повинна забезпечити присутність у кожній п’ятірці (місцях із першого по п’яте, із шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі). Тобто у кожній п’ятірці – три жінки і два чоловіка, або дві жінки і три чоловіка. Якщо регіональний виборчий список за кількістю кандидатів не кратний п’яти, бо може бути 6, чи 8 або 42, то тоді у списках мають бути почергово: жінка-чоловік, жінка-чоловік», – пояснює Оксана Ярош, докторка політичних наук, професорка СНУ імені Лесі Українки.
Експертка каже, що гендерна квота, яка існує для усунення нерівності жінок і чоловіків на рівні прийняття рішень, закріплена ще в 2005 році у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Але до останнього часу це були лише рекомендації, ніяких санкцій не було. Положення про 30% гендерну квоту є також у Законі України «Політичні партії України» 2013 року. Але вона була добровільна, і як результат – 20 із 29 партій під час парламентських виборів 2014 року не дотрималися цих вимог.
«Згідно з Індексом гендерного розриву – 2020 Україна посіла 59 місце зі 153 країн світу у 2019р. Особливо погані показники у нас традиційно за політичною участю жінок, тому ця норма щодо гендерної квоти, сподіваюся, покращить ситуацію. Гендерні квоти є у багатьох країнах світу, де існує нерівність у політиці щодо жінок і чоловіків і на рівні 20-50%. Зауважу, що гендерна квота – це квота не для жінок, а задля забезпечення гендерного балансу у владі, бо на рівні прийняття рішень мають бути і жінки, і чоловіки, тоді рішення приймаються більш справедливі, доведені на практиці переваги різноманіття у політиці, де кожен і кожна привносять свої сильні сторони і можливості», – підкреслює докторка політичних наук Оксана Ярош.
Чи стикалися жінки-кандидатки доБахмутської ОТГ з гендерною дискримінацією?
Підприємиця, очільниця ГО «Український донецький куркуль» Ганна Петриченко хоче стати депутаткою і планує брати участь у наступних виборах до Бахмутської міської ради, щоб таким чином впливати на економічний розвиток громади. Підприємиця каже, що у своїй діяльності стикалася не лише з гендерною дискримінацією, а й сесксизмом:
«У сучасному суспільстві і досі існують стереотипні думки щодо жінок на керівних посадах. І припущеннями, яким чином вони там опинилися. Стикалася з неввічливими питаннями та пропозиціями. Вчилася чітко окреслювати свою позицію та давати відсіч нахабам».
Ганна Петриченко вважає, що найбільша дискримінація щодо жінок на керівних посадах існує в малих населених пунктах, і там цю проблему применшують:
«Вважаю, що ставлення до жінок на керівних посадах та в громадській діяльності залежить і від розміру населеного пункту. У великих містах значний відсоток жінок-керівниць, а у малих (селах, селищах тощо) наразі ні.Тому спостерігається досить упереджене ставлення до гендерних квот», – пояснює Ганна Периченко.
Стереотипи народжуються на рівні родини
Валентина Долинська – депутатка міської ради з 1999 по 2006 рік, представниця ГО «Бахмутська ліга ділових і професійних жінок» – вважає, що проблема представленості жінок у місцевій раді зумовлена соціальною роллю жінки в сім’ї і жодні гендерні квоти не зможуть виправити становище, доки в сім’ї не буде рівноправності щодо виконання домашніх обов’язків.
“Робота депутата міської ради – невдячна робота. Вона виконується після основної роботи і не оплачується. Уявіть собі: жінка, замість того, щоб готувати вечерю і робити уроки з дітьми, як вона зазвичай це робила і що від неї і далі очікують, іде досліджувати якесь горище або вирішувати інші проблеми виборців. Особливо складно жінкам із малими дітьми, вони просто не можуть собі дозволити поєднувати активну громадську діяльність, роботу і сім’ю. Якби жінка знала, що її чоловік готовий взяти на себе домашні справи – не було б проблем”, – пояснює Долинська.
Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у 2020 році у питанні про розподіл гендерних ролей дало наступні результати: на думку опитаних частіше у їхній сім’ї (парі) жінка готує їсти (64%). Лише близько чверті зазначили, що ця роль у їхньому союзі поділена порівну.
Чи важко буде виконати гендерну квоту?
Депутат Бахмутської міської ради з 2010 року Валерій Слєсарев вважає, що гендерні стереотипи залишаються сильними в родинах з низьким рівнем соціального розвитку. Він каже, що в його розумінні та оточенні сучасні жінки перестали бути просто «берегинями» роду, вони мають різні соціальні ролі – успішно розвивають власні справи, ідуть у політику.
На цих виборах Валерій Слесарєв буде формувати списки своєї команди. Ми запитали в нього чи не стануть у цьому на заваді гендерні квоти, чи зможе він знайти відповідну кількість жінок.
«Ми вже почали формувати списки, проаналізували і побачили, що норма виконується. Є велика кількість розумних і активних жінок, не бачу ніяких проблем, щоб виконати цю квоту», – каже Слєсарев.
Політик Аркадій Петросян повідомив, що гендерні квоти при формуванні списків їх партія безумовно виконає, але головним критерієм буде не стать людини, а її професійний рівень.
Навіщо потрібно забезпечити рівне представлення жінок та чоловіків у політиці
Під час гендерної медіакав’ярні журналістки Донеччини та Луганщини обговорювали особливості участі українських жінок у суспільно-політичному житті. Дискусію організував Донецький прес-клубу межах проєкту Волинського прес-клубу «Гендерночутливий простір сучасної журналістики».
Гендерна експертка, голова ГО «Паритет» Наталія Тарасенко, яка багато років досліджує ситуацію із залученням жінок до процесів прийняття рішень на різних рівнях влади, пояснила, що саме заважає українкам брати участь у громадській діяльності та політиці:
«В Україні проживає 54 % жінок, серед виборців їх близько 60 %. Представництво жінок у процесах прийняття рішень важливе. Це означає, що або ми сидимо за одним столом, де ухвалюються ці рішення, або стоїмо за дверима. Звісно, ми можемо більше вплинути, сидячи за столом і пропонуючи ці рішення. Жінки представляють людей із різними потребами: ми різного віку, проживаємо у селі чи місті, у нас різний стан здоров’я тощо. І якщо ми представлені хоча би на рівні 30 %, це означає, що маємо шанс озвучувати наші потреби та пропонувати рішення
Як на представництво жінок в політиці впливають медіа?
Відображення ролі жінок у суспільстві відбувається через ЗМІ. Як показують дослідження, медіа не сприяють формуванню іміджу жінок як рівноправних учасниць суспільно-політичного процесу. Під час вже згаданої медіакав’ярні виконавча директорка Донецького прес-клубу Тетяна Строй повідомила, що другий рік поспіль дослідження журналістських матеріалів донецьких медіа демонструє один із найнижчих індексів гендерної чутливості – 29-32 % при загальному по Україні 37 % (за підсумками 2019 р.). Журналісти мало використовують фемінітиви, не звертаються до жінок за коментарями, що і дає невисокі показники представленості жінок як експерток (тих, чию думку запитують, або кого цитують), внаслідок чого вплив, досвід жінок лишаються невидимими для суспільства.
Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у 2020 році показують, що опитані вважають чоловіків більш ефективними на посадах народного і місцевого депутата.
Згідно з аналізом Громадянської мережі ОПОРА депутатки в Верховній Раді працюють не менш ефективно ніж депутати.
40% жінок у списках – це 40% депутаток у раді?
За новим законодавством до міської ради Бахмутської об’єднаної територіальної громади в 2020 році ми будемо обирати 36 депутатів. Але чи буде там завдяки гендерним квотам 15 депутаток?
Експерт Аналітичного центру «Обсерваторія демократії», кандидат політичних наук Антон Авксентьєв повідомив, що аналіз попередніх результатів виборів показує, що чим вищий рівень ради, тим менше там жінок.
У жовтні 2017 року Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» провів дослідження, зокрема, гендерного аспекту результатів перших виборів у територіальних громадах Харківської області.
Характерно, що відсоток жінок, обраних до рад 7-ми ОТГ в 2017 році в Харківській обоасті склав 42% і повністю збігся із відсотком жінок-кандидаток. Водночас, представництво жінок у поточному скликанні Харківської обласної ради складає лише 19,2%. Співвідношення (в обласній раді – жінок менше, у місцевих селищних/сільських – більше) зберігається протягом різних електоральних циклів і практично не залежить від конкретних партій-суб’єктів висування.
Цю закономірність експерт пов’язує, насамперед, із кадровим дефіцитом депутатського корпусу на низовій ланці місцевого самоврядування, а також професійним бекграундом депутатів селищних та сільських рад. У вже згаданому дослідженні аналізувалося офіційне місце роботи кандидатів і кандидаток. На підставі цього аналізу була сформульована теза про статистично більш «жіночі» галузі освіти, охорони здоров’я та держуправління (зокрема – представниці апаратів місцевих рад, директорки місцевих будинків культури, бібліотек тощо). Об’єктивний кадровий голод у невеликих за чисельністю населення ОТГ сприяє залученню до списків кандидатів жінок – представниць названих сфер, які достатньо освічені, грамотні для ведення діловодства та роботи із документами, мають певний управлінський досвід та впізнаваність серед місцевих мешканців. Водночас, на рівні обласної ради відсоток залучення до списків освітян чи медиків знижується – це впливає й на зменшення представництва жінок.
«Особливості виборчої системи, по-перше, залишають «ієрархію впливовості» номерів у списках: наприклад, якщо в територіальному (окружному) списку партії чоловіки отримають перший, другий та третій номери, а жінки, відповідно, – четвертий і п’ятий, із великою долею ймовірності, пропорція 60/40 при розподілі мандатів не збережеться і може перетворитися на 100/0 (при цьому не порушуючи законодавства). По-друге, «система напіввідкритих списків» дозволяє кандидатам, які наберуть «персональних голосів» у розмірі 25% від виборчої квоти, піднятися вгору у територіальному (окружному) списку. Тобто, навіть високі номери для жінок у першій п’ятірці територіального (окружного) списку не можуть бути гарантією їхнього обрання. По-третє, не виключене суто формальне залучення жінок до списків для дотримання вимог законодавства з одночасним підписанням ними добровільних заяв про відмову від мандату ще на етапі висування партійного списку», – пояснив кандидат політичних наук Антон Авксентьєв.
Експерти кажуть, що проаналізувати ефективність та слабкі сторони введення гендерної квоти можна буде лише після виборів. Безперечно, що гендерні квоти не зможуть вирішити всіх проблем у сприйнятті жінки в політиці, але вони створюють рівні можливості для кандидатів і кандидаток.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
