Проводитиме тренування футболістка, що грала декілька років за вищу лігу, а зараз працює у бахмутсьій КДЮСШ№1, Марія Тихонова. Про спорт, нагороди, та плани на майбутнє розповідає сама тренерка.
«Для малечі – це можливість активно провести час, побігати. Їх просто треба залучити до спорту, поступово давати хвилин по 15-20 власне «техніку», головне – зацікавити! Стосовно старших – я вже за кілька тренувань бачу, що є перспективні хлопці».
У групах ще поки немає жодної дівчини, хоча сама Марія мріє у майбутньому створити команду з жіночого футболу у Бахмуті: «у більших містах жіночий футбол розвивається а у таких, як: Костянтинівка, Дружківка та Бахмут команд ще немає».
Сама ж Марія зацікавилася спортом ще у дитинстві. Якось прийшла на майданчик разом із братом, який грав у футбол: «Просто приходила, бігала, мені подобалось. Пізніше, у сьомому класі до нас прийшов новий вчитель фізичної культури і спитав мене, чи не хочу я спробувати грати у жіночий футбол. Кажу – звичайно! У Донецьку на той час була команда, тож треба було туди їхати. Я загорілася цією думкою, приходжу додому, кажу батькам, що хочу поїхати. Вони були не проти футболу, але відпускати мене у чуже місто не хотіли, тому поставили умову – закінчити дев’ять класів на відмінно, і можна їхати!» Так і сталося.
Коли потрапила до омріяної команди з жіночого футболу стикнулася іще з однією проблемою: «у рідному місті (Костянтинівці) ніхто з дівчат не грав, тому здавалося що я граю краще за всіх. Та, коли приїхала у Донецьк і вийшла грати, виявилося, що мій рівень трохи не відповідає цьому рівню. Спочатку надзвичайно засмутилася, бо ж була впевнена, що найкраща».
Але труднощі не зупинили, а лише надихнули, тому за роки навчання вдалося вдосконалити свої спортивні вміння. Грала спочатку разом із командою клубу «Дончанка», брали участь у чемпіонаті, та призових місць зайняти не вдавалось. Потім запропонували перейти до харківської команди «Жилстрой».
Погодилася, і не пожалкувла: «це були найкращі роки у плані перемог та досягнень: п’ять разів ставали чемпіонами, чотири рази брали кубок, їздили на Лігу Чемпіонів».
Крім того грала у пляжний футбол та міні футбол, де також у складі команди здобувала перемоги.
Зараз вирішила зосередитися на тренерській діяльності. Як сприймають жінку-тренерку? Відповідає, що неоднозначно: «маленькі діти навіть не думають про різницю, у них, мабуть ще не склався той стереотип. Ті ж хто старше – захоплюються, змагаються, намагаються «обіграти», стосовно батьків також сприймають більше позитивно», – говорить Марія.
Хоча, додає, що бувало по-різному за час її спортивної кар’єри, не обходилося і без: «Як це? Футбол і дівчина? Чого вона навчить? Бувало і таке. Та все ж більше позитивного сприйняття».
Набір у групи для хлопців та дівчат віком від 6 до 10 років триває. Звертатись за телефоном: +38066-53-42-771(Марія В’ячеславівна)
