До Дня Захисника України розповідаємо про людину, яка захищає не лише територіальну цілісність, а й бере участь у боротьбі на культурному фронті. Андраник Гаспарян, командир 26 артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича, активно займається наповненням бібліотек для військовослужбовців. Ми познайомились з військовим у книгарні «Дім Книги Еней», командир саме обирав літературу для воїнів своєї бригади, основний акцент робив на історичних творах. Про вибір професії і важливість книги та мови у сучасному стані війни розповідає сам офіцер.

Чому вирішив стати військовим?

На певному етапі свого життя прийняв для себе це рішення, десь в 10 чи 11 класі. Армії собі не уявляв, знайомих чи родичів військових не було. Спочатку хотів стати льотчиком, або моряком, але став артилеристом: «Військовий – це досить глобально, треба було обирати ким саме стати, а оскільки воєнком у Бахмуті був артилеристом, то вибір став автоматично».

Початок російсько-української війни

На початку Революції Гідності сприйняття ситуації навіть самими офіцерами було в кращому випадку нейтральним інколи навіть негативне. Основну інформацію було зосереджено на телеканалах, які були в руках чинної  на той час влади: «Війна вже почалася, а ми все ще розбиралися, що насправді відбувається».

Осмислити події, які вже відбувалися, допомогло спілкування з учасниками Революції Гідності, які пішли на фронт добровольцями, щойно почалися бойові дії: «Під Слов’янськом я вперше побачив нацгвардійців, серед них були люди з Майдану. Поступово, почали дізнаватися у волонтерів, активної частини населення що насправді відбувалося, що люди відстоювали».

Після звільнення Слов’янська дивізіон, яким командував Андраник Гаспарян брав участь у звільненні Сіверська, Попасної, Дебальцево, Вуглегірська.

Становлення національної ідентичності

Війна розкрила багато тем, які до цього часу були табуйовані, або сприймалися негативно. Це особливо стосується сторінок Історії України. Щоб мати свою точку зору і не бути обманутим чиєюсь пропагандою, офіцер почав вивчати історію. «Я зрозумів, що в тому числі завдяки тому, що російська мова і російська культура насаджувалася на території нашої країни, збройна боротьба українського народу не завжди була успішною».

Сам Андраник Гаспарян зростав у російськомовному середовищі. Рішення про перехід на українську прийняв після прочитання книги про боротьбу українських повстанців  століття тому. Прочитав «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського, довго знаходився під впливом цієї книги і домовився з другом говорити виключно українською. «Живе спілкування вдавалося важче, був страх виглядати недолугим, до того ж оточення російськомовне. Замислюєшся, починаєш підбирати слова, дуже важко було. Після переходу на українську я себе став більше поважати. Визначальний мотиваційний фактор ще й те, що оточуючі беруть з мене приклад».

Та, головне, додає офіцер, що після переходу на українську дружина і діти підтримали це рішення.

«Вважаю, що сьогодні мало зі зброєю в руках захищати Україну. Треба ще захищати культуру, ідентичність, поважати державу, в якій живеш. Головне – це стояти на своєму, бо якщо дати слабину, потім себе не поважатимеш».

Вірменин з Донбасу

Батьки військовослужбовця переїхали до України з Нагорного Карабаху у 1983 році.

В родині завжди чув лише російську, українську лише вивчав у школі та інституті, де навчався добре, тому проблем зі знанням державної мови не було. Згадує навчання в інституті: «Викладачка ділової української  говорила, що у вашому взводі тільки одна людина достойна оцінки «відмінно» – вірменин з Донбасу».

Бібліотека для воїнів

Коли військовослужбовці виїжджають на бойове чергування, у них забирають телефони, то вони читають. Якось побачивши, які саме книги читають підлеглі, офіцер накупив українських книжок та завіз військовим. Каже, ці книги хлопці прочитали.

До Дня Незалежності України до військових частин запросили письменника Романа Коваля та бандуриста Тараса Силенка. Митці завітали до підрозділів, письменник Роман Коваль презентував свої нові книги, та подарував їх військовослужбовцям. Тарас Силенко виконував старовинні пісні та думи на старосвітській бандурі.

Усвідомлюючи важливість культурної війни, офіцер займається постачанням літератури українською мовою до бібліотек військових підрозділів. Більшою мірою, це – історична література. «Більшість наших військових, як і народу України історію нашу або не знає взагалі, часто міркує тими штампами, міфами, які нав’язувала нам радянська, а тепер російська пропаганда. Якщо спитати,  хто такий Бандера, чи був він фашистом, то можна почути багато цікавого. Стали проводити інформаційну політику, щоб люди знали хто ми є, хто такі українці, чому вони борються за свою незалежність, чому сьогодні зі зброєю в руках треба відстоювати її. Тільки, якщо український народ і держава буде самобутньою, тоді ми матимемо шанс на успіх».

Матеріал підготувала Марія Лященко. Фото з архіву Андраника Гаспаряна

Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов дав інтерв’ю виданню The New York Times, де розповів про те, чому росіяни так зациклилися на Бахмуті.

За словами Кирила Буданова на південному сході Донбасу, політичні амбіції євгена пригожина частково продиктували стратегію з російського боку.

Засновник групи ПВК «Вагнер» оголосив так званий хрестовий похід за захоплення міста Бахмут, щоб витіснити конкурентних командирів у російській регулярній армії, вважає Буданов. На його думку,  ПВК «Вагнер» координує свої дії з армією, але є головною силою на Бахмутському фронті.

Російський генерал, призначений у вересні командувачем російських військ в Україні, Сергій Суровікін, об’єднався з пригожиним у суперництві з російським міністром оборони шойгу, каже Кирило Буданов.

«Тут є лише ідеологічне та медійне питання…Саме тому підрозділи Вагнера так фанатично намагаються захопити це місто. Їм потрібно показати, що вони — сила, і вони можуть зробити те, що не змогла російська армія. Ми це чітко бачимо і розуміємо», — сказав Кирило Буданов в інтерв’ю The New York Times.

Хоча захоплення Бахмута не вважається стратегічно важливим, воно покращило б позиції росії на сході, відкривши дороги до інших міст Донбасу, які все ще перебувають під контролем України, резюмував Буданов.

Фото: Вікіпедія

Читайте також: Росіяни сповільнили темпи наступу в Бахмуті за останні дні, — ISW

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Темпи просування російських військ в районі Бахмута, ймовірно, сповільнилися в останні дні, хоча ще занадто рано говорити про те, що російський наступ з метою захоплення Бахмута досягнув кульмінації. Водночас, як вважає ISW, окупанти прагнуть оперативної паузи.

Такі дані наводить Інститут вивчення війни.

Російські джерела повідомляють, що українським силам в районі Бахмута вдалося дещо сповільнити темпи російського наступу навколо Бахмута та навколишніх населених пунктів. Джерела в рф також стверджують, що ЗСУ відтіснили елементи групи Вагнера на позиції, які вони займали кілька днів тому.

Своєю чергою, українські джерела в соціальних мережах повідомили, що вони повністю витіснили російські сили зі східних околиць Бахмута близько 21 грудня. За оцінками ISW, окупанти здійснили дещо менше загальних просувань в районі Бахмута в листопаді та грудні, разом узятих, порівняно з жовтнем.

Російські війська, ймовірно, намагатимуться підтримувати темпи своїх наступальних операцій в районі Бахмута і, можливо, намагатимуться ініціювати тактичну або оперативну паузу. 

Міністерство оборони Великої Британії повідомило 24 грудня, що російські війська не мають запасів артилерійських боєприпасів для підтримки широкомасштабних наступальних операцій. Відтак, підтримання оборонних операцій уздовж протяжної лінії фронту в Україні вимагає від росіян щоденного витрачання значної кількості снарядів і ракет.

Оперативна група Об’єднаних сил оприлюднила 24 грудня інтерв’ю з українським військовослужбовцем в районі Бахмута, в якому детально описано, що російські війська проводять надзвичайно високі темпи штурмів українських позицій в цьому районі. Попри те вони (окупанти) мають тільки незначний прогрес.

Повідомлення групи Вагнера про великі втрати в районі Бахмута за останні тижні також, ймовірно, призвели до напруження поточних оперативних можливостей російських військ в цьому районі. 

Через нестачу артилерії та людського ресурсу, ISW вважає, що окупанти не зможуть підтримувати активні наступальні операції на Бахмутському напрямку. 

Раніше російські війська виділили значні ресурси на «м’ясорубку» для захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська навесні-влітку 2022 року. Російські сили досягли кульмінації після захоплення Лисичанська і не змогли захопити сусідній Сіверськ на сході або Слов’янськ.

Зацикленість російських військових на наступі з великими втратами для досягнення цілей захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська зрештою підірвала здатність військових рф досягти своєї більш масштабної оперативної мети — оточити ЗСУ в котлі вздовж траси Е40 і дійти до західних адміністративних кордонів Донецької області. 

Невпинний і дороговартісний наступ росії на Бахмут може також погіршити здатність росії переслідувати довгострокові цілі на театрі воєнних дій на Донбасі.

Фото: ілюстративне, Генштаб

Читайте також: Український Бахмут підняв Конгрес США на ноги

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!