Київський режисер і публіцист Олексій Радинський приїхав у квітні до Соледару як учасник арт-резиденції «Заземлення», організованої платформою культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ. Досліджував тему Антропоцену й цікавився станом культурних інституцій у промислових містах.
Найбільше режисера зацікавив Палац культури у місті Часів Яр, під його дахом Олексій Радинський і працював над своїм мистецьким проєктом – відеороботою.
«Готуючись до резиденції, я дослідив заклади культури і мистецтва в цій місцевості. Мене цікавив контекст: очевидно, що ІЗОЛЯЦІЯ, переїхавши до Соледара, не стала тут першою культурною інституцією, тут щось було і раніше, просто зараз все – у занепаді, – розповідає Олексій Радинський. – Найбільше мене зацікавив Часовоярський промисловий історико-краєзнавчий музей, розташований в будівлі Палацу культури. Він має унікальні історичні, краєзнавчі, мінералогічні колекції, архів».
Раніше Палац культури був у власності містоутворюючого підприємства – акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», але восени 2020 року комбінат вирішив оптимізувати свої витрати, зокрема запланував ліквідувати палац як юридичну особу й звільнити всіх його співробітників. На той момент у Палаці культури діяли гуртки і спортивні секції, які відвідували понад 250 людей, переважно діти. Зрештою заклад вдалося врятувати: міська рада та працівники установи домовилися з комбінатом, що той надасть будівлю в оренду громаді.
«Я хотів якось підтримати краєзнавчий музей, попрацювати з його унікальною колекцією, унікальними артефактами. Хотів, щоб мій проєкт не лише показав важливість цього музею, а й загалом необхідність таких культурних інституцій, як палац культури, – розповідає Олексій Радинський. – У нас такі палаци і будинки культури вважаються “жахливим радянським пережитком”, а у світі такий формат культурної інституції – найбільш перспективний. Маємо не ліквідовувати їх, а розкривати їхній потенціал».
Разом із краєзнавцем і менеджером резиденції «Заземлення» Михайлом Кулішовим та істориком і співробітником музею Валерієм Богуненком режисер протягом тижня працював із музейними архівами.
«Ми знайшли дуже цікаві історичні артефакти, що стосуються міста і його минулого. Це, зокрема, фотоматеріали про рекультивацію земель навколо Часового Яру, де в 1970-80-х роках активно видобували глину, – розповідає Олексій Радинський. – Зібрали цікавий матеріал про різні екологічні підходи до промисловості, які, на жаль, так і не були сповна реалізовані або не мали відчутного ефекту. Мені загалом цікаво досліджувати, як трансформується ідея, що людина може необмежено й довільно використовувати природу задля розбудови цивілізації, в ідею, що за все доведеться відповідати».
Олексій планує використати зібраний під час резиденції матеріал для створення відеороботи. Було б чудово, говорить митець, згодом показати її в часовоярському Палаці культури й у Соледарі.
Олексій Радинський – режисер, публіцист. Автор фільмів «Випадок у музеї» (2013), «Люди, які прийшли до влади» (2015), «Зсув» (2016), «Київський фільм. Перший епізод» (2017), «Колір фасаду: синій» (2019) та інших. Працював редактором часописів KINO-КОЛО (2006–2007) та «Політична критика» (2011–2014).
Нагадаємо, серія короткострокових резиденцій для митців «Заземлення», ініційована культурною платформою ІЗОЛЯЦІЯ, триватиме до серпня. Її мета – мовою сучасного мистецтва привернути увагу до екологічних і соціальних проблем у регіоні, спровокованих людською діяльністю.
Усі новини проєкту читайте на сайті Фонду ІЗОЛЯЦІЯ, а також у телеграм-каналі.
Підготувала Марія Семенченко
