У Бахмуті вже три роки на початку вересня проводиться конкурс краси. Жінки різного віку, професій, сімейного стану та зовнішності беруть участь у фотосесіях, демонструють дефіле, конкурують одна з одною у вмінні перевтілюватись у кадрі та вражати публіку під час фінального шоу. Упродовж підготовчих фотосесій жінки рекламують одяг місцевих підприємців, над образами учасниць працює б’юти-команда. Конкурс набирає популярності – захід обговорюють у соцмережах, дівчат впізнають. Ми спробуємо розібратись, яку цінність отримують від цього проєкту учасниці і члени команди організаторів, як такі заходи впливають на формування суспільної думки про образ жінки.
Хоча умовами конкурсу не обмежені параметри зовнішності, але фактично підтримується сучасний стандарт краси – струнка молода розфарбована жінка. Відповідно транслюється стереотип, що красива жінка має бути саме такою.
Організатори впевнені, що роблять вірну справу
Фотографка цьогорічного конкурсу Аліна Калінкіна вважає, що за декілька тижнів підготовки учасниці дуже змінилися – стали більш упевненими у собі.
«Дівчата всі різні, вони не вчилися в якихось модельних школах, але вони не побоялися показати себе. На першій фотосесії вони були як перелякані пташенята. Коли я побачила їх на фінальному шоу, у мене сльози стояли в очах, бо вони дуже змінилися – змінився погляд, хода», – пояснює Аліна Калінкіна.
Майстер Дар’я Кощеева каже, що під час роботи з бровами і віями учасниць, дізнаваласящо вплинуло на їх рішення брати участь у конкурсі.
«У конкурсі брали участь заміжні жінки, які мають кілька дітей і зовсім юні дівчата. Для більшості – це вихід із зони комфорту, можливість звільнитися від думок про сім’ю і побут, відволіктися – вийти не на дитячий майданчик, а на сцену, щоб відчути нові емоції, подумати про себе: який макіяж підібрати, зачіску. Вони прийшли за новими емоціями. Незаміжні дівчата теж хотіли уваги до себе, хотіли задовольнити якісь свої амбіції, щось довести собі».
Організаторка конкурсу Ганна Слєпухіна вважає, що будь-яка жінка прагне бути привабливою, відчувати себе красивою і ставати кращою версією себе.
«Я залучаю молодих жінок, які вже досягли якихось успіхів. Конкурс дає їм можливість проявити себе ще більше, щоб про них знали у місті, підтримували в якихось починаннях. А молодих дівчат, це мотивує. Вони дивляться на те, як можна поєднувати сім’ю, бізнес і саморозвиток – все встигати», – пояснює Ганна Слєпухіна.
Переможниця конкурсу Анастасія Єрколович навчається в 11 класі ЗОШ№24, вона декілька років займалася у модельному гуртку, яким керувала організаторка конкурсу Ганна Слєпухіна. Дівчина розглядає для себе можливість розвитку модельної кар’єри, має високі бали у школі, планує вступати до вишу і стати психологинею. Каже, що отримує найбільше задоволення під час виступів, коли підтримують глядачі, а потім впізнають на вулиці.
Анастасія планує брати участь у подібних конкурсах. На питання чи не боїться вона, що згодом її будуть ототожнювати лише з красивим тілом і не будуть бачити в ній особистість і фахівчиню, каже:
«У нас був творчий конкурс, ми готували десерти і представляли їх. У минулому році були питання, спрямовані на те, щоб розкрити особисті якості. Тут не розглядають тебе просто, як красиву картинку».
Взаємореклама
Історично конкурси краси змінювалися відповідно до розвитку цивілізації і економіки, у ХХ сторіччі від ідеї пропаганди естетики тіла фокус світових шоу змістився на бік економічні вигоди засновників. Конкурси стали гарною можливістю для реклами. Розглядаючи історичну складову, авторка матеріалу про конкурси краси Уляна Мовчан, наводить приклад, що конкурс «Міс Всесвіт» заснувала компанія з виробництва одягу і купальних костюмів «Catalina».
Перший конкурс краси “Міс світу”, 1951.
У бахмутському конкурсі краси учасниці не лише рекламують одяг місцевих підприємців, команда проєкту, яка готує образи дівчат працює безкоштовно, але отримує можливість рекламувати свою діяльність.
Скрін зі сторінки Інстаграм конкурсу “Міс Бахмут 2021”
Фотографка Аліна Калінкіна каже, хоча мотивація складається не лише з можливості прорекламувати себе, це можливість професійно розвиватись та реклама теж важлива і вона працює – після участі у конкурсі «Міс Бахмут 2021» в неї з’явилися нові клієнти і вона стала більш відомою у місті.
«Я не мала на меті себе прорекламувати. Не думаю, що сюди йдуть люди, які переслідують матеріальні цілі, скоріше, це люди, які хочуть двіжу і готові зробити свій внесок у красу. Для мене важливо було доторкнутися до прекрасного і проявити себе у творчості, я взагалі за будь-яку благородну метушню!» – розповідає бровистка Дар’я Кощеева.
Якщо жінка не відповідає сучасним стандартам конкурсів краси, вона не красива?
Конкурси краси формують стереотипи зовнішності жінки. Якщо жінка не володіє фізіологічними особливостями, які відповідають цьому стереотипу, чи не приділяє стільки зусиль у догляді за собою, не має бездоганного макіяжу, вона може відчувати себе обмеженою, не сучасною, некрасивою.
Організатори кажуть, що у конкурсі «Міс Бахмут» всі жінки мають рівні можливості – для участі не треба відповідати якимось стандартам.
«Ніяких шаблонів ми не розставляли. Я дивлюся за попередніми конкурсами і в цьому році – всі несли себе як королеви, навіть якщо вони не зовсім відповідають якимось стандартам стрункості».
Оцінюються не твої розміри, в твій загальний образ розказує переможниця «Міс Бахмут 2021» Анастасія Єрколович:
«Я вважаю, що кожна красива по своєму, взагалі немає некрасивих людей. Кожна має право стати Міс і може себе проявити, це залежить від того як ти себе підносиш на сцені, як ти себе почуваєш і вмієш тримати контакт з публікою».
Скрін зі сторінки Інстаграм конкурсу “Міс Бахмут 2021”
Боротьба з власними комплексами чи наближення до стандарту
Фотографка Аліна Калінкіна вважає, що конкурс допоміг учасницям сприйняти себе, відпустити претензії до свого тіла. Це відбулося завдяки постійній підтримці з боку команди проєкту. Учасниць не лише навчали рухатися та працювали з їх макіяжем і волоссям, з ними спілкувалися:
«У Краматорську ми фотографувалися в центрі міста на надувномуліжку, дівчата були в нижній білизні, навколо проходили люди. Це був вихід із зони комфорту. Мені говорили, що я не повинна допомагати учасницям, але я розмовляла з ними як психолог – ми виходили на проблеми з дитинства, з особистих відносин, сімейні проблеми. Наприклад, у школі мені сказали, що я товста – я до сих пір так думаю».
При цьому вона каже, що при фотографуванні підказувала дівчатам відповідні ракурси, щоб вони виглядали більш стрункими. А щодо стандартів, на її думку кожна жінка вільна самовиражатися, як їй комфортно.
Учасниця попередніх двох конкурсів Анастасія Скіба у цьому році вирішила не брати участь, хоча її запрошували. Пояснює, що більше не хоче витрачати час і гроші – у попередні роки дівчата самі сплачували за візаж і роботу перукаря, купували собі подарунки. Дівчина каже, що очікувала отримати емоційне задоволення від перемоги, знайти нові знайомства. Та не всі очкування вдалося задовольнити. Між дівчатами була дуже жорстка конкуренція – стосунки не склалися, від організаторів також не було підтримки.
«Не можна було обирати одяг для фотосесій, ти мала бути в тому, що тобі видали, хоча ця сукня може тобі не подобатись і підкреслювати твої недоліки. Коли нам надсилають необроблені фото, де видно кожний прищик і просять обробити і прибрати всі недоліки – це зовсім не сприяє підвищенню самовпевненості», – пояснює Анастасія.
Бровистка Дар’я Кощеева вважає, що у сучасному світі кожна жінка може проявити себе бо існує безліч конкурсів у різних сферах, не всім цікаві конкурси краси.
«Можливо дівчина не сильна в зовнішніх даних, вона і не має на меті брати участь в таких конкурсах, вона, наприклад, супер класний візуалізатор, або прекрасно готує. Конкурс краси потрібен тим дівчатам, які хочуть реалізуватися і показати оточуючим якими вражаючими вони можуть бути», – підкреслює майстер бровей та вій.
Гендерна активістка, виконавча директорка ГО «Донецький прес-клуб», журналістка Тетяна Строй погоджується з тим, що якщо люди все ж таки прагнуть до змагань, то конкурси мають бути у різних сферах, і люди обох статей можуть конкурувати за звання у різних якостях. А конкурси краси мають піти у минуле.
«Жінок століттями заганяли у певні рамки, вимагаючи того чи іншого вигляду, в наслідок чого вони часто вдавалися до страшних експериментів над собою (видаляли нижні ребра, щоб зменшити талію, хімічними розчинами висвітлювали волосся, фарбували брови, небезпечними засобами видаляли волосся на тілі, пізніше почали робити пластичні операції). А все тому, що жінки мали надихати чоловіків або розважати, або прикрашати компанію, викликати захват в оточуючих. Мали бути лялькою, трофеєм, слухняною іграшкою… Кимось, кого хотіли бачити і бажати чоловіки. Бо вони правлять світом, вони обирають. І конкурси краси продовжують і надалі підтримувати об’єктивацію жінки: вона просто «додаток» до чоловіка.
Але часи змінюються. Діяльність жіночих рухів підсилюється, вплив жінок стає все більш видимим. І люди можуть бачити, що жінки у будь-якій сфері не тільки не поступаються чоловікам, а й є успішними (ІТ, армія, спорт, наука, політика, бізнес, поліція і т.п.). І цей успіх не залежить від наявності «покровителя». Сьогодні жінки можуть бути фінансово незалежними, активними, займатися справою, якою хочуть, мати вигляд, який хочуть, жити так, як їм подобається», – наголошує Тетяна Строй.
Чому конкурси краси зазвичай проводять серед жінок? Причина – у суспільних стереотипах, які подають жінку як окрасу, прикрасу, об’єкт для споглядання. Індустрія краси не лише заохочує, а й створює попит на цю красу. З одного боку, акцент на зовнішності нівелює, знецінює жінок, а з іншого – заохочує їх зосереджуватися на красі як життєвій цілі. Суспільство каже жінкам, що їм треба бути красивими, аби вдало вийти заміж, часто обмежуючи тим самим вибір для самореалізації і ставлячи жінку в певні гендерні рамки – дружина-матір-доглядальниця сім’ї. Безперечно, варто розвивати впевненість у жінках, навчати приймати і любити своє тіло, проте конкурси краси – це про самодостатність жінки, чи все ж про те, як підвищити свою вартість як товару?