Донецька обласна дитячо-юнацька спортивна школа для дітей з інвалідністю продовжує публікувати кадри тренувань із різних міст України та Польщі. Діти не перестають готуватися до міжнародних змагань, навіть якщо для цього необхідно навчатись онлайн. Як пристосувалися до воєнних умов малюки та підлітки, для яких спорт є важливим аспектом життя і розвитку?
Редакція «Бахмут.IN.UA» поспілкувалася з тренером Донецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи для осіб з інвалідністю з легкої атлетики В’ячеславом Понькою. Він із родиною покинув Бахмут ще у березні, але досі щодня продовжує контролювати тренування підопічних онлайн. У групі В’ячеслава – до 15 дітей. Лише кілька з них тимчасово відмовилися від навчання з особистих причин. Найчастіше це діти молодшого шкільного віку.
«Ми всі виїхали до інших міст. У Дніпрі, хтось у Польщі. Особисто я зараз в Одесі. Заняття проводяться онлайн. Я пишу кожному індивідуальний план, і діти надсилають мені відео-фото звіти тренувань. Це діти із порушеннями опорно-рухового апарату, із порушеннями зору, слуху. Поки що думаємо, як провести спільні тренування, щоби зібратися в одному місті. Розглядаємо Дніпро та Одесу, та поки що це складно», – розповів тренер.
В’ячеслав Понька
Деякі спортсмени з молодшої групи у віці 8-9 років, котрі переїхали з батьками якнайдалі від зони бойових дій, не мають можливості регулярно займатися онлайн. До того ж багато хто з них потребує індивідуальних занять, тому зараз В’ячеслав зв’язується з молодшими підопічними двічі-тричі на тиждень.
Понька згадав свого колегу Юрія Ревенка, який також викладає дітям з особливостями розвитку легку атлетику. Ревенкові пощастило вирватися з Маріуполя до Польщі. Наразі його група тренується на спортивній базі у місті Остшешув.
Юрій Ревенко тренує спортсменів у Остшешуві. Фото: Донецька обласна дитячо-юнацька спортивна школа для осіб з інвалідністю
«Наші олімпійські чемпіони Філімошкіна, Урсуленко та інші після змагань оселилися в Польщі, а тренери змогли вибратися насилу спочатку з Маріуполя, а потім і з України, щоб перебувати поряд зі спортсменами, і тренувати їх, незважаючи ні на що. Їм там створили умови. Наскільки довго це буде, ще незрозуміло, все залежить від приймаючої сторони», – додав Понька.
Щодо учнів В’ячеслава, то наразі Бахмут залишили всі. Остання підопічна переїхала з матір’ю на більш віддалені від військових дій області на початку червня. За словами тренера, успіхи онлайн-тренувань здебільшого залежать від самих спортсменів, оскільки проконтролювати якість виконання завдань досить складно. Але навіть за максимуму докладених зусиль можна досягти лише 80% результатів від занять офлайн. Окремої уваги Понька удостоїв руйнування стадіону «Металург» у Бахмуті.
Нинішній стан стадіону «Металург». Фото: Ольга Саладуха у Facebook
«Росіяни потрапили снарядами у будинок спортивного комплексу «Металург», просто серце кров’ю обливається. Скільки праці, скільки сил, скільки енергії було вкладено у цю конструкцію. Скільки часу ми провели на цьому стадіоні, у манежі. Стадіон був просто чудовий, не зрівняється зі спортивними комплексами в інших містах. Там поєднано і стадіон, і манеж, і спортивний зал, і тренажерний зал. Все в одному місці, нікуди не потрібно ходити, немає потреби витрачати гроші та час на проїзд. Усі умови створені, щоб ми повноцінно та якісно тренувалися», – підсумував тренер.
В’ячеславу продовжують платити зарплатню в повному обсязі, але він не впевнений у тому, як довго це триватиме. Також немає впевненості у тому, коли колектив та спортсмени зможуть возз’єднатися, якщо взагалі зможуть. Проте тренер не занепадає духом і впевнений, що згодом усе налагодиться. Головне – що всі підопічні у безпеці та не втрачають бажання займатися улюбленою справою.
Головне фото: Донецька обласна дитячо-юнацька спортивна школа для осіб з інвалідністю у Facebook