Мене звати Софія Бамбуля, останні сім років я присвятила громадській діяльності, щоб довести – молодь Донеччини не жертви, а сильні духом українці. Гостя мого ефіру членкиня громадської організації “Рада жінок Донеччини” та менеджерка проєкту “TURBOта” Дар’я Маркович також працювала у сфері молодіжного активізму, поговоримо з нею про виїзд з Маріуполя і допомогу молоді під час війни. Як отримати безкоштовні юридичні, психологічні консультації чи знайти роботу також розкажемо у матеріалі.
Пам’ятаю тиждень перед 24 лютим, бо якраз у вівторок ми закінчили перший етап проєкту. Ми мали розуміння, що за цей рік повинні багато встигнути. Наступним етапом мало бути стажування. Молодь з Донеччини планувала поїздку до Херсонської області. Тоді ще не було списків, хто поїде, але я вже уявляла як буду стажуватись в обласній адміністрації. А через тиждень дороги до Херсону вже не було.
Свідома активістка, учасниця проєктів “Skills Lab: Local Leaders” та “TURBOта” Софія Бамбуля. Фото з власного архіву.
На початку війни команда “Ради жінок Донеччини” перебувала в різних містах України, але більшість знаходилась в Маріуполі. З перших днів вони почали активно волонтерити.
«Ми активно допомагали людям з тих мікрорайонів, мікрорайонів, які постраждали першими. Шукали прихисток, їжу, медикоменти. Але чим далі все відбувалося, тим ми чітко розуміли, що потрібно було виїжджат», – пригадує членкиня організації Дар’я Маркович.
Дівчина дуже радіє, що багато хто зміг виїхати в перші дні й врятувати своє життя. Сама ж дівчина перебувала в Маріуполі до 16 березня, поки біля її будинку не прилетіла авіабомба.
«Свої 30 років я зустріла без світла, під бомбами. Люди, які виїжджали з Маріуполя пізніше – справжні герої та героїні. Це було неймовірно страшно: вибухи, канонади, обстріли машин. Бомба біля дому стало останньою краплею. Я просто посадила маму, подругу й трьох котів в машину та поїхала навмання, бо зелених коридорів не було», – ділиться активістка.
Членкиня громадської організації “Рада жінок Донеччини” та менеджерка проєкту “TURBOта” Дар’я Маркович. Instagram Дар’я Маркович.
Перші 20 кілометрів дівчина з родиною їхала 9 годин під літаками та вибухами, економлячи бензин.
«Я більшість свого життя казала, що атеїстка й вірю тільки в себе. Але в той момент я молилась. Я сиділа за кермом й просила молитися всіх, хто був в машині. Тепер я знаю як люди приходять по віри: коли не знаєш де шукати порятунку й відчуваєш страх. Такого страху я не відчувала ніколи в житті. Літаки – це найстрашніше, що може з тобою статися й цей звук я не забуду ніколи», – наголошує Дар’я.
Наразі команда «Ради жінок Донеччини» знаходиться на заході України та продовжує свою діяльність. Приїхавши на нове місце, організація почала аналізувати потреби молоді й шукати шляхи допомоги. Створили дві фокусні групи з молоддю яка знаходилась в Україні та перебувала за кордоном, щоб зібрати інформацію щодо потреб дівчат та хлопців. Після чого було визначили напрями: юридичні консультації, психологічна підтримка, задоволення фізичних потреб.
Команда «Ради жінок Донеччини» працює онлайн. Фейсбук організації.
«Ми зрозуміли, що багато людей постійно переїжджає і їм не вистачає інформації: куди звернутись, де зупинитись, де знайти психологічну підтримку або юридичну консультацію. Люди лишились не тільки будинків, а й документів. Ми вирішили, що це перше про що ми мусимо казати. Потрібно робити те, чого потребуємо ми, а всім нам зараз не вистачає турботи», – розповідає менеджерка проєкту.
Проєкт “TURBOта” розпочав інформаційну допомогу в різних напрямках: молодь могла й досі може отримати юридичну чи психологічну консультацію, допомогу з пошуком житла або гуманітарної допомоги, знайти можливості волонтерства.
Члени організації допомогли понад 70 дівчатам та хлопцям, які перебувають не тільки на території України, а й за кордоном. На сторінці проєкту в Instagram ми знайшли ось такі відгуки від учасників:
«Моя історія досить типова: через війну я залишилася без роботи, довелося евакуюватися в іншу країну. До участі у програмі перебуваючи в Бельгії я відчула, що не можу зібратися морально, важко знайти роботу, яка б мені сподобалася та посаду, яка мала б перспективи розвитку. Проєкт став просто казковою вдачею, в мені підтримали бажання розвиватися й бути корисною іншим навіть за кордоном. Сподіваюся, що після перемоги я зможу повернутися в Україну з необхідним досвідом і знаннями, щоб покращувати життя в країні та обов’язково взяти участь й в інших програмах від організаторів TURBOти»
«Мені допомогли знайти корисні курси для навчання у сфері фотографії. Також мені допомогли трішки привести свій ментальний стан до ладу. Враження просто неймовірне»
«Сьогодні такі програми, як TURBOта дуже необхідні молоді. Вона “багатошарова” і, на мою думку, це дає високу пристосованість до потреб та інтересів учасників, відповідно до поточного стану подій, та можливість бути максимально результативним. Хочу додати, що TURBOта відрізняється від інших програм крутою та чуйною командою, швидкістю реагування на запити учасників та спроможністю допомогти українцям як в країні, так і в інших куточках світу»
Я була однією з перших, хто дізналась про проєкт. Мені було важливо знайти однодумців, які роблять одну справу зі мною. Я опинилась на новому місці, без знайомих, ресурсів та репутації. Ці консультації допомогли мені зрозуміти пріоритети, дали поштовх шукати можливості навколо себе. На той момент я дуже вагалась щодо відкриття ФОП та відновлення громадської організації. Юридичні консультації допомогли мені ухвалити рішення.
Зараз проєкт продовжує свою діяльність, змінюючи напрями та теми. Тепер можна заповнити заявку й отримати не тільки юридичну, гуманітарну або психологічну допомогу, а й відновити повноцінне життя. Нові спеціалісти допоможуть правильно написати резюме, знайти платформи з роботою або започаткувати свій бізнес.
Всі подробиці ви можете знайти на сторінці організації.
Фото на головній Фейсбук Рада Жінок Донеччини.
Матеріал підготувала Софія Бамбуля.
Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.
