Волонтер, активіст ГО “БахмутУкраїнський”, геодезист Віктор Горобець

На сторіночці в Фейсбуці автор розповідає власні спостереження за станом державного кордону, про те як з війною на Донбасі змінилися стосунки між прикордонниками України і Росії.

Тиждень з двадцять другого березня працював на північно-східному кордоні України. Вражень – безліч. На жаль, катастрофічно немає часу перетравити усе і втиснути у пристойний есей… Тому нотатки сумбурні і смикані, як усе моє життя по відрядженнях…
Наш кордон у жалюгідному стані. Йдучи уздовж контрольно-слідової смуги видно усе аматорство господарства прикордонної служби. На кожен кілометр – від двох до чотирьох стовпів, орана смуга – метрів п’ять, рів між Україною і колишніми братами – завширшки у півметри і стільки ж вглиб: бідолашним крокодилам геть не розвернутися… Смугу нашим прикордонникам доводиться орати власними силами. Добре, що майже усі – місцеві, у кожного свої паї і своя тракторна техніка… Дякувати Богу, платять непогано. Але над порядком треба працювати.

З боку РФ зі стовпами ще гірше: на два десятки кілометрів я бачив не більше п’яти… Натомість деінде натягнуто колючий дріт. Щоправда ці ділянки – коротенькі і тримається він на кілках з сухої осики, та за виключенням однієї ділянки вже повалився. Єдина ділняка, де він більш-менш впевнено стоїть – тримається на іншій породі дерева. Підозрюю, ненадовго. Чому росіяни використовують суху осику – незрозуміло. Можливо, через наявність навколо осикових лісів; можливо, існують інші причини. Оті б осикові кілки та путінській команді в груди! 
А природа навколо – чудова. Нелякані звірі, первісний степ, листвяні й соснові ліси ваблять першими пролісками і пропонують відпочити від гуркоту технополісів… Зайці підходили майже впритул, байбаки вітали свистом, вовки пильно стежили з балок, гуси різали клинами небо, косулі поважно крокували і навіть дики кабани перебігали дорогу у клопотах. Отак розкладеш багаття, насмажиш сала – смакота! Аж робити не хочеться, але треба…

Кордон – потрібен. Потрібен, аж кричить. Фактично, він – здебільшого умовний. Як поділити ставок? А комиши навколо? Вони, начебто, і не потрібні, але земля – державна… Прикордонники оповідають, що відношення колег з російського боку змінилося. Не сказати, що гранати кидають, але розмови через смугу – припинилися. Тримаються подалі. Відповідно інструктують і наших. Місцеві, коли ми вийшли до одного з російських прикордоних населених пунктів так, що можна було кинути монетку в город приватної садиби, негайно зателефонували «куди треба» і наші рухи почала відслідковувати патрульна машина, яка згодом передала нас своїм прикордонникам. Одначе ті ближче ніж за кілометр не наблизилися, хоча і вистояли весь час нашого перебування на лінії розмежування. УАЗ «Хантер» із зеленою смугою на боці я бачив виключно в оптику електронного тахеометра…

Я не знаю, що буде далі, але і місцеві мешканці, і наші прикордонники глибоко впевнені: ніякої стіни не буде. Цілком можливо. Але я свою роботу виконав. Решта нехай залишиться на совісті інших людей.

Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов дав інтерв’ю виданню The New York Times, де розповів про те, чому росіяни так зациклилися на Бахмуті.

За словами Кирила Буданова на південному сході Донбасу, політичні амбіції євгена пригожина частково продиктували стратегію з російського боку.

Засновник групи ПВК «Вагнер» оголосив так званий хрестовий похід за захоплення міста Бахмут, щоб витіснити конкурентних командирів у російській регулярній армії, вважає Буданов. На його думку,  ПВК «Вагнер» координує свої дії з армією, але є головною силою на Бахмутському фронті.

Російський генерал, призначений у вересні командувачем російських військ в Україні, Сергій Суровікін, об’єднався з пригожиним у суперництві з російським міністром оборони шойгу, каже Кирило Буданов.

«Тут є лише ідеологічне та медійне питання…Саме тому підрозділи Вагнера так фанатично намагаються захопити це місто. Їм потрібно показати, що вони — сила, і вони можуть зробити те, що не змогла російська армія. Ми це чітко бачимо і розуміємо», — сказав Кирило Буданов в інтерв’ю The New York Times.

Хоча захоплення Бахмута не вважається стратегічно важливим, воно покращило б позиції росії на сході, відкривши дороги до інших міст Донбасу, які все ще перебувають під контролем України, резюмував Буданов.

Фото: Вікіпедія

Читайте також: Росіяни сповільнили темпи наступу в Бахмуті за останні дні, — ISW

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Темпи просування російських військ в районі Бахмута, ймовірно, сповільнилися в останні дні, хоча ще занадто рано говорити про те, що російський наступ з метою захоплення Бахмута досягнув кульмінації. Водночас, як вважає ISW, окупанти прагнуть оперативної паузи.

Такі дані наводить Інститут вивчення війни.

Російські джерела повідомляють, що українським силам в районі Бахмута вдалося дещо сповільнити темпи російського наступу навколо Бахмута та навколишніх населених пунктів. Джерела в рф також стверджують, що ЗСУ відтіснили елементи групи Вагнера на позиції, які вони займали кілька днів тому.

Своєю чергою, українські джерела в соціальних мережах повідомили, що вони повністю витіснили російські сили зі східних околиць Бахмута близько 21 грудня. За оцінками ISW, окупанти здійснили дещо менше загальних просувань в районі Бахмута в листопаді та грудні, разом узятих, порівняно з жовтнем.

Російські війська, ймовірно, намагатимуться підтримувати темпи своїх наступальних операцій в районі Бахмута і, можливо, намагатимуться ініціювати тактичну або оперативну паузу. 

Міністерство оборони Великої Британії повідомило 24 грудня, що російські війська не мають запасів артилерійських боєприпасів для підтримки широкомасштабних наступальних операцій. Відтак, підтримання оборонних операцій уздовж протяжної лінії фронту в Україні вимагає від росіян щоденного витрачання значної кількості снарядів і ракет.

Оперативна група Об’єднаних сил оприлюднила 24 грудня інтерв’ю з українським військовослужбовцем в районі Бахмута, в якому детально описано, що російські війська проводять надзвичайно високі темпи штурмів українських позицій в цьому районі. Попри те вони (окупанти) мають тільки незначний прогрес.

Повідомлення групи Вагнера про великі втрати в районі Бахмута за останні тижні також, ймовірно, призвели до напруження поточних оперативних можливостей російських військ в цьому районі. 

Через нестачу артилерії та людського ресурсу, ISW вважає, що окупанти не зможуть підтримувати активні наступальні операції на Бахмутському напрямку. 

Раніше російські війська виділили значні ресурси на «м’ясорубку» для захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська навесні-влітку 2022 року. Російські сили досягли кульмінації після захоплення Лисичанська і не змогли захопити сусідній Сіверськ на сході або Слов’янськ.

Зацикленість російських військових на наступі з великими втратами для досягнення цілей захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська зрештою підірвала здатність військових рф досягти своєї більш масштабної оперативної мети — оточити ЗСУ в котлі вздовж траси Е40 і дійти до західних адміністративних кордонів Донецької області. 

Невпинний і дороговартісний наступ росії на Бахмут може також погіршити здатність росії переслідувати довгострокові цілі на театрі воєнних дій на Донбасі.

Фото: ілюстративне, Генштаб

Читайте також: Український Бахмут підняв Конгрес США на ноги

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!