Презентацію звіту провели активісти з коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі», які саме і займалися збором і аналізом інформації від свідків, які пережили тяжкі умови в полоні у терористів. Після презентації звіту і однойменного фільму розгорнулася дискусія що до покарання людей, які скоювали злочини проти людяності. Більшість аудиторії зазначила, що про амністію злочинців не може бути і мови – всі винні мають бути покарані.
Данні зібрані за 2015 рік оприлюднив голова Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива» Валерій Новиков. Він розповідав про окремі випадки садизму і жорстокості терористів, важкі умови утримування, коли людей не годували по декілька днів, тримали чоловіків і жінок в малих не застосованих до проживання приміщеннях. В деяких випадках люди спали по черзі, десь навіть чергували, щоб не бути побитими, бо охорона не дозволяла храпіти. Були випадки, коли на очах полонених вбивали людей.
Новиков відзначив, що основна ціль цієї ініціативи створити базу свідчень і в подальшому сприяти, щоб злочинці були покарані. На сьогодні правоохоронні органи України не висловили своєї зацікавленості до співробітництва з громадськими активістами і цій роботі. Але члени коаліції вважають, що попереду ще багато роботи – всю інформацію треба передати до Міжнародного суду.
” Без правоохоронних органів, наразі, нам дуже важко на це все вплинути. Ми сподіваємося, що в подальшому в нас буде можливість подавати до Міжнародного суду з прав людини та все ж таки притягати цих людей до відповідальності. Як приклад, у Сербії і Хорватії вже 20 років минуло після конфлікту і досі продовжуються затримання людей і притягнення до відповідальності. Тому ми розуміємо, що цим потрібно займатися дуже тривалий час і це лише наш перший крок”, – каже Новиков.
На презентації також був присутній політв’язень Олексій Демко, який перебував у полоні півтора місяці. Чоловік розповів, що намагався два рази втекти від терористів ДНР, перший раз, коли до нього прийшли додому, другий раз з лікарні, де він перебував в реанімації після отриманого при втечі поранення. Але не судилося – працівники лікарні попередили ДНРівці. Операцію з вилучення кулі провели тільки в Києві після визволення.
“Мене не катували фізично і в принципі я там не бачив садистів у Горлівці поряд с собою. Але людей, які тебе тримають у них у них виникає бажання натиснути на тебе морально, зламати тебе. Саме яскраве, що я можу згадати, це коли вночі прийшли, підняли, зв’язали, кляпа втиснули до рота, мішок на голову. І все це робили повільно, щоб людина усвідомила, що в наступний момент може відбутися будь що. Потім виводили на двір, розв’язували, заводили назад і так робили двічі”, – розповів в’язень.
Прослухавши звіт багато з присутніх висловили думку про те, що цю інформацію треба поширювати через ЗМІ, проводити такі презентації для старшокласників, студентів. Люди повинні знати, що відбувається на окупованій території. І головне глядачі погодилися з думкою про те, що заради справедливості при будь-яких перемовинах треба вимагати, щоб були проведені розслідування, відбулися суди і винні були покарані.
Повний звіт можна подивитися за посиланням.
