“Країна повинна якомога швидше сформувати широку, зрозумілу і доступну програму енергоефективності в житловому секторі та створити фонд, орієнтований на скорочення споживання енергії. Парламент мусить прийняти закон про такий фонд, монетизувати пільги, субсидії і максимально – дотації та крос-субсидії”, – зазначає у своєму блозі для “Економічної правди” Святослав Павлюк, Асоціація енергоефективні міст України. Чому така потреба назріла читайте далі.
Ріст цін на енергію для населення за останній рік спричинив реінкарнацію старих і брунькування нових популістів. Саме ріст цін підняв інтерес мас-медіа до питань енергоефективності.
Він також спонукав уряд виробити політику захисту вразливих споживачів, які не можуть платити за енергію та комунальні послуги, які досі називають житлово-комунальними послугами.
Як відомо, 98% квартир в Україні приватизовані, тому житлових послуг держава нікому не надає.
Громадяни сплачують лише за енергетичні послуги – електроенергію, газ, тепло, тверде паливо – та комунальні – воду, каналізацію, прибирання, поточний ремонт будинків – всього 18 складових.
Нема в Україні житлово-комунальних послуг з часу приватизації житла, але саме так дотепер веде та оприлюднює відповідні дані Держстат.
Отже, держава, небезпідставно остерігаючись перспективи надмірних емоцій населення, яке отримає нові платіжки, запровадила в 2015 році широку програму субсидій.
Перші особи країни неодноразово з усіх екранів закликали кожного подавати заяви на їх отримання. Оскільки минув перший рік дії програми, можна зробити певні висновки.
Ілюзія дешевої енергії
Досвідчені викладачі в університетах не раз згадували принцип: найкраще зрозуміти тему можна тоді, коли її пояснюєш іншим.
Отак автор почав розбиратися в безкінечних цифрах субсидій і рахунків за комунальні послуги, намагаючись зробити якісь висновки, а не просто запам’ятати кількість нулів.
Якщо піднятися над дискусіями, кому скільки призначили, чи це справедливо, чому вітчизняний газ такий дорогий і де “зрада”, варто звернути увагу на співвідношення між споживанням і платіжками тих, хто отримує субсидії на “житлово-комунальні послуги”, і тих, хто платить за все з власної кишені.
Ба – понад те платить і податки, з яких держава платить субсидії тим, хто за спожиті послуги заплатити не може.
Слід взяти до уваги, що газ споживають і ті, й інші, але з огляду на відсутність повного його обліку, точно встановити, хто скільки споживає, неможливо.
Варто також врахувати, що крос-субсидії в електроенергетиці – від промисловості побутовим споживачам – теж розподілені рівномірно.
Як же вибудувана система розподілу субсидій, і яким є ефект її функціонування?
Отже, на кінець 2015 року в Україні за “житлово-комунальні послуги” населенню нараховано близько 51 млрд грн. Субсидій за цими послугами, компенсацій за паливо та пільг нараховано близько 25,3 млрд грн.
Фактично половину нарахованої суми оплачує уряд з податків українців. Тобто рівень втручання держави в сектор економіки комунальних та енергетичних послуг країни становить майже 50%.
Загальний обсяг субсидій в бюджеті 2015 року був 25,3 млрд грн, а в бюджеті 2016 року – вже 38 млрд грн. Спонукає такий об’єм субсидій економити? Може економічна модель енергоефективності конкурувати з моделлю субсидованого проїдання?
Правильно поставлене питання є першим кроком до пошуку світла в кінці тунелю.
Ось ще кілька цифр, важливо вловити їх пропорції.
На підконтрольній Україні території в 2015 році було 16,7 млн квартир та односімейних будинків.
За підсумками 2015 року 5,4 млн домогосподарств отримали субсидії та пільги на загальну суму 25,3 млрд грн. Тобто саме на цих споживачів країна пустила 50% грошей ринку житлово-комунальних послуг.
Таким чином, 5,4 млн отримувачів субсидій спожили послуг на таку ж суму, як 11,3 млн абонентів, які платять за себе самі.
Це означає, що об’єм споживання енергетичних та комунальних послуг отримувачів субсидій щонайменше удвічі вищий від тих, хто їх не отримує. Отже, існуюча система нарахувань спричиняє нераціональну поведінку споживачів.
Створена ілюзія дешевої енергії не спонукає економити, а скорочення субсидій викликає злість у тих, хто до них звик. Ті, хто сповна платять податки, оплачують свої квитанції та подвійні – малозабезпечених. Верхня межа компенсацій явно завищена і потребує корекції.
Гроші на вітер
Особливістю існуючої системи субсидій є те, що лише незначна частка грошей виплачується безпосередньо їх отримувачам – близько 2%, а це лише 600 млн грн з понад 25 млрд грн.
Решта перераховується підприємствам, які постачають тепло, воду, електроенергію, газ та інші послуги, щоб вони надали їх безкоштовно або із значною знижкою.
За відсутності повного обліку споживання води, тепла і газу поле для маніпуляцій та приписок – немале.
Існуюча пропорція в споживанні є наслідком такого способу фінансування, тому її слід переглянути. Споживач, який не платить сам за товар, не розуміє його реальної ціни. Тому монетизація пільг є обов’язковим кроком – яким би не був опір.
Обсяг субсидій не може постійно збільшуватися. Поверхневий аналіз дозволяє припустити, що сама лише зміна способу та меж надання субсидій може змінити поведінку субсидіантів. Споживання енергії в цьому сегменті можна скоротити удвічі, що вивільнить понад 8 млрд грн.
Для порівняння: на програму газозаміщення та енергоефективність у 2015 році було витрачено близько 300 млн грн, а на 2016 рік планується близько 800 млн грн.
Розпочату програму субсидій неможливо згорнути, але суспільство мусить швидко рухатися далі і вдосконалювати спосіб допомоги незабезпеченим.
Базова проблема українського житлового сектора – надзвичайно високе споживання енергії через високі втрати в будинках, тому велика кількість енергії, помножена на будь-яку ціну, буде давати велику платіжку.
Передусім потрібно допомогти суспільству зменшити втрати в будинках, а відповідно – зменшити споживання і платежі за енергію за рахунок комплексної термомодернізації.
Нагадаємо, що на теріторії Бахмутської міськради сума призначення субсидій підвищилася в 5 разів.
Країна дотацій
Існуюча система фінансової підтримки житлового сектора не обмежена субсидіями. Основних видів допомоги в країні кілька і кожен з них заслуговує окремої уваги.
Отож, у 2015 році населення України отримало:
– субсидії та пільги на оплату “житлово-комунальних послуг” з бюджету – 24,5 млрд грн,
– субсидії на закупівлю твердого палива з бюджету ~ 0,6 млрд грн,
– крос-субсидії (дотаційні сертифікати) з електроенергії ~ 40 млрд грн,
– неотриманий прибуток “Нафтогазу” через продаж газу населенню за заниженою ціною ~ 40 млрд грн,
– дотації муніципальним компаніям з вивезення сміття, водопостачання – дані відсутні.
Тобто загальна річна сума за “житлово-комунальні послуги” в розмірі 51 млрд грн базується на дотованих цінах на електроенергію та газ.
Якщо пам’ятати, що фактичних платежів населення було 51 млрд грн мінус всі бюджетні субсидії, то це означає, що витягнуті з власних кишень 25 млрд грн не покривають і 20% реальної вартості наданих послуг. 80% рахунків покриває уряд з податків українців та коштом знекровлення державних підприємств. 105 млрд грн субсидій і дотацій населенню – це більше суми, яку країна в стані війни витрачає на оборону.
Суми, яку країна призначила на проекти енергоефективності, на фоні таких витрат взагалі не видно.
Ситуація тим жахливіша, що ціни рано чи пізно стануть недотованими – як тільки рівень зношеності “Нафтогазу”, “Укргазвидобування” та “Енергоатома” сягне межі і вони збанкрутують, а населення ще не утеплить будинки і не могтиме оплачувати повну ціну при об’ємі споживання утричі вищому, ніж в ЄС.
Пріоритетом термінових дій мусить бути системне скорочення споживання, а не дискусія про тарифи, хоча за діями монополістів все одно треба стежити.
Якщо всі згадані суми – все одно народні гроші, то значно раціональніше буде швидше підвищити ціну для населення до реального рівня, а отримані кошти пускати на цільові програми співфінансування модернізації житла, а не просто проїдання.
Тобто громадян як акціонерів державного енергетичного сектора повинен цікавити не дешевий газ, а прибутки свого підприємства. Так само, як співвласників пекарні цікавлять не безконечні “халявні” булочки, а прибуток, який можна спрямувати хоча б на ремонт даху чи навчання дітей.
Критичним питанням є скорочення обсягу наданих субсидій та надання можливості максимально монетизувати ці гроші. Країна повинна перестати говорити про те, як вивести “Нафтогаз” в “нуль” – це курка, яка повинна нести золоті яйця.
Кожен громадянин, який хоче отримати субсидії в грошовій формі і використати їх на проекти енергоефективності, повинен отримати таку можливість. Механізм є: субсидії на купівлю твердого палива виділяються у грошовій формі. У 2015 році на це витрачено понад 600 млн грн, і ніхто не скаржився.
Очевидно, що колективна стратегія щодо багатоповерхівок повинна мати пріоритет над індивідуальними стратегіями “латкових” утеплень.
Країна повинна якомога швидше сформувати широку, зрозумілу і доступну програму енергоефективності в житловому секторі та створити фонд, орієнтований на скорочення споживання енергії. Парламент мусить прийняти закон про такий фонд, монетизувати пільги, субсидії і максимально – дотації та крос-субсидії.
Не треба четвертий рік чекати на обіцяний грант ЄС чи Німеччини – Україна має все для запуску програми своїми силами. Якщо донори захочуть, то можуть приєднатися.
Через кілька років, оглядаючись назад, українці дивуватимуться, як можна було так марнотратно жити стільки десятиліть. Українського газу буде повністю вистачати на потреби населення. Головне – правильно витрачати гроші.
Нагадаємо, що на теріторії Бахмутської міськради сума призначення субсидій підвищилася в 5 разів.
