Чотири роки тому на День вишиванки у Бахмуті вперше відбувся унікальний показ стародавнього українського одягу. Його організатори, творча майстерня «Оберіг» на чолі зі Світланою Кравченко, мали тоді неабиякий успіх. З того часу вони продовжують підкорювати Україну та закордон. Майстрині взяли участь у вісімнадцяти українських та міжнародних показах автентичного вбрання, серед яких, зокрема і Fashion Lviv. Фотовиставка присвячена їх творчості відбулася у Верховній Раді України, а роботи «Оберегу» можна подивитися у багатьох обласних музеях країни. Зараз майстрині готуються до етнофестивалю, що відбудеться у Польщі.
Пробудження пам’яті роду
«Щойно моделі одягали українські строї, одразу відчули себе найгарнішими», – згадує Світлана атмосферу того першого показу. Майстриня каже, що жінки, які демонстрували одяг, не мали до цього модельного досвіду та почувалися досить невпевнено під час репетицій. Та все змінилося, коли вони приміряли костюми: «Мабуть, на генетичному рівні пробуджувалася ця пам’ять роду, відповідальність за попередні і майбутні покоління».
Охочих взяти участь у показі було надзвичайно багато, та відібрали 52 учасниць. Найстаршій моделі було 82, найменшій – 9. Жінки різного віку продемонстрували 23 автентичних строї, а також аксесуари зі стародавніми узорами. Підготовка костюмів та аксесуарів до показу тривала пів року, усе майстрині відновлювали власноруч. Тканини, прикраси, головні убори – все за власної ініціативи та власним коштом.
«Відео з першого показу згодом виклали в Інтернет, і мені почали писати дослідники з різних регіонів України. Було багато критики, що якісь елементи, головні убори, чи костюми не відповідають історичним зразкам. Це дуже засмутило, бо робота була проведена колосальна», – каже Світлана, яку критика не зупинила, а навіть заохотила до подальшого розвитку.
Щоб костюми стали достовірними майстрині почали досліджувати історичні довідники, старі фотографії місцевих жителів, а також музейні експонати. «Я багато спілкувалася з науковцями, дослідники народної культури, прислухатися до їхніх порад», – розповідає жінка про кропітку та довгу роботу.
Ляльки-мотанки та печворк
З 2005 року Світлана та її однодумниці відтворили близько трьохсот зразків ляльок-мотанок. Ще близько сто двадцяти жінки описали для конференцій та історичних досліджень. «Мені ще бабуся розповідала про ляльки», – додає Світлана, пояснюючи, що цікавість до культурної історії регіону у неї спадкова.
Частину відтворила майстриня «Оберегу» Лариса Комісарова, що вивчає старовинні зразки орнаментів і візерунків Донеччини.
Так була створена серія маленьких подушок у техніці «печворк» – з маленьких клаптиків тканини. Робота під назвою «Зерно духу» з єврейськими, вірменськими, польськими та українськими символами у вишивці створена для виставки в Донецькому оласному художньому музеї в 2011 році і мала неабиякий успіх на виставці у Львові в 2018 році.
Вишиванка для волонтерів
Майстрині з «Оберегу» з 2014 року займаються волонтерством, вона є співзасновниками організації «Бахмут Український», що допомагає у забезпеченні військовослужбовців, волонтери плетуть маскувальні сітки та надають допомогу вимушеним переселенцям.
З початком війни на сході України загострилися політичні погляди людей, змінилося сприйняття регіону та його культурної спадщини. Тому для майстрині стало важливо як ніколи відтворювати місцеву культуру та змінювати «проросійський» імідж Донбасу.
«Я відчуваю свою відповідальність за ці події, які наразі відбуваються. Надзвичайно прикро чути, що на Донбасі немає української культури. Вона є і надзвичайно багата», – впевнена Світлана.
Саме під час волонтерської місії до рук жінок потрапила старовинна льняна сорочка, вишита білим по білому. Її принесли місцеві жителі селища Парасковіївка, що неподалік від Бахмута, де вони допомагали військовій частині.
«Тоді саме виникла ідея – створити колекцію одягу, які носили колись жителі Бахмута і навколишніх сіл», – згадує вона.
У майстерні-музеї “Оберігу”, що займає одну кімнату у приміщенні міського Управління освіти,
відтворений побут помешкання, в яких жили жителі Бахмутського краю.
У музеї “Оберігу” також створений куточок для дітей, де відтворений побут помешкання бахмутян 50-60 років. Можна побачити, що на Донеччині продовжували вишивати, шили ляльки.
Реалізація мрії виявилась важкою, бо подібних речей у місті зберіглося небагато.
«На жаль, селянська культура вважалася так званою «низькою», тому часто відмовлялися від неї, аби досягти вищого соціального статусу», – пояснює Світлана, чому так мало оригінальних речей дійшли до наших часів.
Іншою проблемою у відтворенні речей стала ціна матеріалів, адже майстрині все роблять власним коштом, замовляючи деякі прикраси в Інтернеті, чи виробляючи їх власноруч. «Лише один ряд справжніх коралів, наприклад, коштує кілька тисяч гривень», – зітхає Світлана.
Вбрання нареченої. Святкова сорочка зшита і вишита в Бахмуті на початку ХХ ст. хустка, якою пов’язувала свекруха на весіллі в 1924 р. в Бахмуті бабусю майстрині з ТМ «Оберіг».
Дукачі створені з сучасних матеріалів, відтворені по старовинним фото.
Не тільки сіль та вугілля
Окрім відтворення стародавніх культурних доробків у вигляді костюмів та прикрас майстрині також планують відродити національні елементи у сучасних тенденціях.
«Наша українська вишиванка у сучасному одязі – це дуже популярно сьогодні», – каже ще одна майстриня з «Оберегу» Тетяна Бузулукська.
Сучасні мотиви «Оберіг» планує додавати і в аксесуару. Жінки вже готують колекцію вінків та прикрас, які зовнішньо будуть нагадувати старовинні, але з використанням сучасних матеріалів.
На сьогодні майстерня «Оберегу» знаходиться у невеликому приміщені міського відділу освіти та жінки мріють мати власне приміщення, де окрім безпосередньо майстерні можна було б створити ще й музей, цікавий для дітей й дорослих.
«Наш Бахмутський край – це велика культурна спадщина. Хоч і кажуть, що в нас крім солі та вугля нічого немає. Ні! У нас багато чого є, але про історію також мало хто знає, про культуру також», – впевнена Тетяна. – «Ми своїми роботами хочемо донести, яка насправді багата народна культура на Донеччині».
Матеріал підготувала Марія Лященко, відео Ганна Бокова.
