Професорка, докторка історичних наук, науковця, дослідниця Галина Докашенко працює у Горлівському інституті іноземних мов. Попри те, що наука не є досить популярною у молоді, кожного року до аспірантури з кафедри історії подається один студент або студентка. Історію своєї докторської та відносин з наукою Галина Петрівна розказала нам сьогодні у Міжнародний день жінок та дівчат у науці.
Докторську дисертацію Галина Докашенко захистила у 2009 році. Проміжок між отриманням кандидатського та докторського ступеня склав 25 років. Всі три робити дипломну, кандидатську та докторську писала на тему історії Булгарії.
«Мала від колег з нашої спільноти сьогодні декілька привітань. Осередок булгаристів в України доволі обмежений, можна сказати, що це не популярна тема для досліджень. Та це має свої переваги – у ми всі один одного знаємо і підтримуємо зв’язок», – зазначає професорка.
Розглядаючи мотиви своєї наукової діяльності, жінка каже, що з моменту навчання в університеті захоплювалася саме дослідницькою роботою, після отримання диплому у 1979 році вступила до аспірантури і в 1984 році стала кандидатом наук, наукою займалася свідомо.
Викладачі кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського інституту іноземних мов
«Я була на останньому місяці вагітності, коли захищала кандидатську. Коли захищала докторську, мій 25-ти річний син підтримував і допомагав мені. При всій повазі до науки, я ніколи не приносила в жертву особисте життя. Наука – не самоціль, це важлива і улюблена частина мого життя», – підкреслює Галина Докашенко.
Щодо матеріальних зисків, то зарплата професора доволі низька порівняно з європейськими країнами, та зважаючи на високе навантаження, на думку Галини Докашенко, це не є мотивом для людей, що займаються наукою. Так у тій же Болгарії, яка як і Україна до кінця 80-х років була соціалістичною, професори заробляють у 2-2,5 рази більше.
«500 годин навантаження на рік – це доволі багато. Навіть, якщо он-лайн. Доречи, мені опанувати нові ресурси було вже й не так легко. Можливо це я така замріяна людина, але мені все це подобається і я не здаюся», – посміхається завідувачка кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Галина Докашенко.
Дослідницька діяльність поширилася на актуальні за часом питання. На кафедрі вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського інституту іноземних мов в рамках програми Еразмус аналізують гібридні загрози російсько-української війни. Коли проєкт «Академічна протидія гібридним загрозам» буде завершено, планується надати відповідні рекомендації через Міністерство науки та освіти для викладання історії у школі.
Зараз в інституті відкрита фотовиставка «Україна – відома і не відома». У ній зібрано понад 1500 світлин, які професорська родина Галини і Віктора Докашенко робили, подорожуючи Україною. Наукова робота не закінчується у стінах інституту, багато задумів обговорюється вдома. Зараз науковці мріють видати посібник для школярів, щоб діти могли вивчати історію України в призмі архітектурних пам’яток української провінції.
«Часто буває, що дитина живе поряд з храмом, збудованим понад триста років тому, і навіть про це не знає», – зазначає Галина Петрівна.
Науковиця має багато планів у своїй професійній діяльності, пишається обома своїми ученицями – кандидатками наук, студентами та своєю родиною.