У межах арт-резиденції «Заземлення» вона дослідила місцеву флору і зробила унікальні відбитки рослин на тканині. Їй допомагали місцеві жителі.
До дерев’яної рами прикріплене бавовняне полотно. На ньому – відбиток хвилястого суцвіття ковили, характерної для Донеччини рослини. На іншій тканині, що лежить на столі поряд, – чіткі відбитки деревія. Кілька текстильних фрагментів пофарбовані в різні кольори – теж за допомогою місцевої флори.
Усе це – складові мистецького проєкту Богдани Войтенко «Ботанічний альбом Соледара», над яким вона тиждень працювала у межах арт-резиденції «Заземлення» від платформи культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ. Богдана вже вісім років працює з текстилем і майже рік досліджує можливості, які дає поєднання рослин і тканини: фарбує, робить відбитки, експериментує з природними барвниками. На арт-резиденцію подалася з ідеєю зафіксувати червневе буяння степу довкола Соледара на тканині.
«Я хотіла зробити невелику колекцію принтів на тканині, щоб рослини, повз які ми щодня проходимо і які не помічаємо, стали видимими. Щоб привернути увагу до того, якою багатою є природа довкола нас, як багато вона може нам дати і як мало ми з нею насправді взаємодіємо, – розповідає Богдана Войтенко. – В епоху антропоцену дуже легко втратити цей зв’язок із природою, часто навіть важко зрозуміти, навіщо він потрібен. Але варто просто сповільнитися, щоб відчути його, щоб побачити, що природа завжди поряд, навіть у містах».
Художниця пояснює, що в межах проєкту їй було важливо максимально взаємодіяти з місцевими жителями і працювати з місцевим контекстом. Саме тому на початку резиденції вона запросила соледарців на спільну прогулянку містом і околицями, щоб разом познайомитися з тутешньою флорою.
«Я хотіла, щоб місцеві жителі стали моїми провідниками у місцеву флору. Багато людей прийшли з дітьми, це створювало більш неформальну атмосферу прогулянки. Діти назбирали безліч букетів, ми дослідили, що росте довкола. Так ми разом почали роботу над «Ботанічним альбомом Соледара»», – розповідає резидентка.
Богдана Войтенко говорить, що робота з рослинами для неї – це чиста медитація. А ще відродження давніх технік і можливість дати нове життя старим текстильним речам. Це все – про свідому та відповідальну взаємодію із природою, говорить вона.
«Моя техніка – це перетин великого міста із дикою природою. І рослини, і рослинні барвники дають мені величезне натхнення, я експериментую з ними, отримую різні ефектчасто не можу передбачити результат, але в цьому теж є своя радість – віддавати контроль природі, – розповідає вона. – Для мене природне фарбування – це не про швидкість, а про якість заглиблення у ці стосунки з рослиною».
Під час резиденція Богдана Войтенко була вражена кольором місцевої землі – яскраво теракотовим, тож вирішила вперше пофарбувати текстиль землею. Колір закріпила місцевою сіллю. Всі її творчі експерименти у Соледарі знаходили відгук у місцевих жителів, які активно включилися в проєкт, зокрема ставили безліч питань – про рослини, техніку, можливості, які дають природні барвники, про апсайкл та інші речі..
«Байдужих не було, і для мене це відчутний результат моєї резиденції, – говорить Богдана Войтенко. – Мені здається, що митцю у маленькому місті набагато простіше отримати зворотній зв’язок, зрозуміти, як бачать його роботу інші. Це вже інший рівень взаємодії митця і глядача. Для мене ця комунікація є дуже важливою, тому я завжди намагаюся залучати до своїх проєктів людей, бо саме в цьому спільному проживанні є велика цінність для мене».
Нагадаємо, серія короткострокових резиденцій для митців «Заземлення», ініційована культурною платформою ІЗОЛЯЦІЯ, триватиме до серпня. Її мета – мовою сучасного мистецтва привернути увагу до екологічних і соціальних проблем у регіоні, спровокованих людською діяльністю. Митці протягом тижня живуть у Соледарі й працюють над мистецькими проєктами, які потім залишаються у місті. Тема резиденції – Антропоцен.
Усі новини проєкту читайте на сайті Фонду ІЗОЛЯЦІЯ, а також у телеграм-каналі.
Фото: IZOLYATSIA photo archive.
Підготувала Марія Семенченко
