Анна – переселенка з Горлівки, мама чотирьох дітей та постраждала від домашнього насильства з боку партнера. Чоловік підіймав руку на дружину – завдавав тілесних ушкоджень різної тяжкості. Нещодавно жінка отримала через суд обмежувальний припис, який передбачає заборону будь-яких контактів з боку чоловіка, а також заборону наближатися до дружини, дітей, місця роботи та навчання, а також спілкування через третіх осіб. Через домашнє насильство у жінки була відбита печінка – опинилася в лікарні. Є і заяви про пошкодження майна.
Щоб отримати обмежувальний припис жінка звернулася до адвоката. На суд чоловік не прийшов, та оскаржувати рішення не став, проте умови припису порушує: «Я виходжу на вулицю, наприклад, можу бути на ринку, він може прийти, кинутися битися, забрати телефон, погрожувати», говорить Анна.
Наразі Анна з дітьми винаймає квартиру, де чоловік пошкодив вікна та двері: «Він нещодавно приїхав на квартиру, розбив двері та три пластикових вікна. Склопакети йдуть два тижні, я тепер проживаю з дітьми на квартирі без вікон. Двері обійшлися у півтори тисячі гривень».
Коли чоловік прийшов до місця тимчасового проживання, жінка викликала поліцію: «Він при поліції бив вікна, вони (поліція) нічого не зробили. Викликала наряд близько 12 ночі, вони приїхали о 3. На нього лежить купа заяв від мене, я їх не забираю».
Цей напад відбувся вже за наявності у жінки обмежувального припису, проте поліція не зреагувала на його наявність, говорить Анна: «Вони обидва (поліціянти) читали цей припис, фотографували його, згодом поїхали – це все, що вони зробили».
У прес-службі Бахмутської поліції повідомляють: «Факт звернення зареєстрований. Кривдника поставили на облік. Планують проводити бесіди і слідкувати за виконанням припису».
Анна неодноразово писала заяви про напади з боку чоловіка. 2017 року свою заяву жінка відхилила, говорить, тоді поліціянти змогли домовитися з нападником, провести бесіди, ситуація покращилася.
Днями кошти за пошкодження вікон та дверей чоловік таки відшкодував, за словами жінки – пожалів дітей.
«Жінки часто не наважуються писати заяви, тому що немає надії на поліцію», – каже Анна.
Але випадки, коли жінки забирають заяви на чоловіків трапляються часто.
Чому жінки часто вибачають кривдникам та повертаються після насильства та як надають психологічну допомогу, розповідає психологиня центру соціальних служб, Регіна Ситник.
За словами психологині, часто жінки перебувають у залежних стосунках, звідки не можуть піти з різних причин:
«Є таке поняття – коло. Коли починаються стосунки чоловік може себе поводити дуже добре. Так званий, квітково-букетний період, місяці три, буває більше. Потім він один раз зривається, піднімає руку. Жінка думає, що він не в гуморі, щось спровокувало його, і що таке більше не повториться. Але коли це починає надалі повторюватися, цей «медовий» період надалі скорочується, а період сварок, коли вона вже починає від нього страждати стає тривалішим.
Це вже залежні стосунки, коли жінка настільки залежить від чоловіка, що вона вже чекає, щоб він зірвався, і настав той квітковий період, навіть якщо він триватиме декілька годин. Практика показує, що коли у жінки питаєш, скільки ви у хороших відносинах, а скільки ви відчуваєте напругу, вона відповідає, що на тиждень 6 днів напруга, а 1 день все добре, буває і 1 день на місяць. Тобто жінки чекають пробачень, обіцянок, що такого не повториться. Це одна з причин».
Друга з причин – психологічний стан жінки.
За словами психологині, жінки, що не зазнавали насильства в дитячому віці, або мають за приклад здорові стосунки в родині, при першому випадку насильства просто йдуть зі стосунків, тому що для них така поведінка неприйнятна. Якщо ж жінка мала такий досвід у минулому, вона, на жаль, може толерувати насильство:
«Часто коли дівчинка бачить насильство у родині, або зазнає його в дитинстві, то коли виростає, вона внутрішньо дитина. Чоловіка такі жінки шукають за подобою батька: вона бачила ці відносини, і вона не знає іншого. Тому коли трапляється такий чоловік (а найчастіше саме такий і трапляється) вона вважає це нормою, на жаль, і вона може продовжувати це терпіти, бо не знає, куди піти, або кохає чоловіка».
Часто родини, де відбувається насильство продовжують стосунки: «Це якийсь патерн поведінки, навіть коли жінка нарешті залишить цього чоловіка, вона знайде такого ж. Тут, потрібна психотерапія, де роками пропрацьовують ці питання, або, хоча би звернутися до спеціаліста, отримати допомогу».
Ще одна причина – фінансова залежність від чоловіка. Жінки часто продовжують терпіти насильство, тому що соромляться визнати, що обрали не того чоловіка: «Чоловік, наприклад, може достатньо заробляти, мати житло. Жінка бачить, що дитину, чоловік не чіпає, тільки її саму, дитину забезпечує. Вона думає, що якщо покине його, то не матиме змоги дати дитині те, що дає він матеріально».
Після того, коли жінка таки звернулася за допомогою, психологи працюють саме над тим, щоб жінка не поверталася до таких стосунків. Жінки пишуть заяви і їдуть в інше місто, перебувають у шелтері.
Працювати, за словами спеціалістки, необхідно і з чоловіками, тому що вони, в свою чергу, навмисно шукають таких жінок: «Йому треба ця влада, йому треба домінувати, якось самостверджуватися за її рахунок. Можливо чоловік також десь зазнав насильства».
Є програма для кривдників, що не можуть стримувати агресію, вони можуть звернутися до відповідних організацій і пройти таку програму. Але не завжди чоловіки готові проходити такі програми. Якщо ж вже є заборонний припис, поліція і суд можуть зазначити, що чоловік повинен пройти програму, а якщо він не пройде її в зазначений термін, кривднику загрожуватиме в’язниця.
Статистика постраждалих від домашнього та насильства проти жінок
В Україні тема домашнього насильства залишається поширеною: за даними Міністерства соціальної політики України – кожна 5 жінка в Україні стикалася з тією чи іншою формою насильства, страждають від цього і чоловіки. Втім, 90% постраждалих від насильства – саме жінки.
Проведене 2019 року опитування під егідою ОБСЄ з питань насильства щодо жінок підтвердило масштаби, яких проблема насильства щодо жінок набула в Україні. Згідно з даними дослідження:
- 67% жінок стверджують, що з 15 років зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку свого партнера чи іншої особи. Найчастіше кривдниками є колишні партнери.
- Більшість жінок, що зазнавали насильства з боку свого нинішнього чи колишнього партнера або іншої особи, не зверталися до поліції з повідомленнями про найбільш серйозні випадки фізичного та/або сексуального насильства.
- 64% вважають насильство щодо жінок поширеним явищем, але 41% опитаних жінок вважає, що якщо чоловік проявляє насильство щодо дружини, то ця ситуація має вирішуватися всередині сім’ї. Крім того, майже кожна п’ята жінка вважає допустимим статевий акт без згоди між подружжям або партнерами, що проживають спільно.
Дані з сайту Національної соціальної сервісної служби України.
Як допомогти жінкам у схожих ситуаціях
Якщо жінка почала замикатися, перестала спілкуватися, поводить себе не так, як зазвичай, то це можуть бути перші «дзвіночки» що щось не так, говорить психологиня. Також жінки можуть приховувати синці, наприклад під час спеки носити закритий одяг. Тобто, оточуючі можуть бачити перші ознаки. Жінки можуть боятися звернутися по допомогу, бо чують погрози: «Часто жінки пишуть у соцмережах, у коментарях, згодом їх видаляють. Пишуть друзям, навіть колишнім хлопцям, тому що можуть чути погрози з боку чоловіка на адресу рідних, тому не звертатися по допомогу».
Спочатку треба спробувати поспілкуватися із жінкою, радить спеціалістка: «Запропонувати контакти, телефони гарячих ліній, 102, запропонувати подзвонити замість постраждалої, якщо в неї немає можливості зробити це самій».
Куди звернутися людині, яка зазнала домашнього насилля
Для отримання допомоги та консультацій можна зателефонувати до правоохоронних органів або в правозахисні організації.
Основні номери:
102 – Національна поліція України;
103 – швидка медична допомога;
15-47 – безкоштовна цілодобова «гаряча» лінія для жертв домашнього насильства;
116-123 (з мобільного) та 0 800 500-335 (зі стаціонарного) – безкоштовна національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства;
116-111 (з мобільного) та 0 800 500-225 (зі стаціонарного) – національна дитяча «гаряча» лінія
0 800 213-103 – цілодобова гаряча лінія безоплатної правової допомоги.
Важливо: оскільки, перебуваючи в одному приміщенні з кривдником, жертва домашнього насилля, не завжди має можливість розповісти про насильство телефоном (це також особливо актуально під час карантину), вона може скористатися чат-ботами МВС України #ДійПротиНасильства у месенджерах: Телеграм. Вайбер
Зокрема, чат-бот може допомогти людині викликати служби допомоги (поліцію і швидку), переадресувати на спеціалістів безоплатної правової допомоги, які надають юридичну консультацію в онлайн-режимі; надати контакти інших служб допомоги, а також роз’яснити, що таке домашнє насильство та як йому протистояти.
