Петиція на сайті представництва президента України про легалізацію виготовлення порнографічних матеріалів набрала необхідну кількість підписів. Тепер документ розгляне Володимир Зеленський. Редакція «Бахмут.IN.UA» зв’язалася з автором петиції Тарасом Сіромським і дізналася, в чому її суть, і чому документ з’явився саме зараз – через пів року повномасштабної війни з росією.
У чому суть пропозиції
У описі документа вказано, що закон про заборону порнографії порушує свободу слова та прирівнює Україну до країн третього світу, де права жінок мало хвилюють політиків. Крім того, заборона не є доцільною, оскільки будь-який бажаючий працювати у цій сфері може виїхати закордон та підіймати економіку іншої держави.
Тарас Сіромський
За словами автора, сам закон дуже розмитий, тому трактувати його можна як завгодно: начебто, юристи часто зізнаються, що вирок залежить тільки від наявності та розміру хабаря. Це, на думку Сіромського, тільки сприяє корупції. Ще один аргумент проти існуючого законодавства – колосальні витрати бюджетних коштів працівниками кіберполіції на покупку журналів та підписок сексуального характеру у якості матеріалів слідства. Примітно, що подібні розслідування українська поліція проводить не лише всередині країни, але і стосовно українок закордоном, що сильно збільшує коло підозрюваних та кількість дорогих «матеріалів слідства». Водночас ресурси правоохоронців можна було б використовувати доцільніше, особливо в умовах триваючої інформаційної війни з ворогом.
«Якщо взяти до уваги дослідження психологів, то у суспільствах, де немає цензури на оголення і секс, взагалі не існує сексуальних злочинів, там немає психологічних відхилень на сексуальну тематику. Надмірна цензура, обмеження породжують в голові різні нездорові фантазії, провокують розвиток збочень і, відповідно, збільшують кількість сексуальних злочинів», – наполягає автор петиції.
За словами Сіромського, оголене тіло спокійно сприймалось протягом всієї історії людства. У якості приклада він приводить оригінальні Олімпійські ігри та стародавні скульптури. Для багатьох онлайн-порнографія – єдиний спосіб спілкуватися із зовнішнім світом. Варто зазначити, що створення такого роду контенту стало єдиним доступним способом заробітку для багатьох українок. Про те, як змінився ринок праці після вторгнення росії, ми писали тут.
Також автор петиції приводить еротичні спільноти українок, які жертвували всі свої кошти на потреби військових. Виходить, що ці дівчата, і онліфанс і вебкам-моделі, які віддали гроші ЗСУ, автоматично підпадають під кримінальну відповідальність, – продовжує Сіромський. Журналісти «Бахмут.IN.UA» поспілкувались з активістом особисто. Ми запитали, як підтримка петиції може змінити життя українців, та чому це важливо саме зараз – у розпал війни.
Чому легалізація порно «на часі»
«Зараз є багато викликів для кіберполіції: хакерські атаки, атаки російських ботів, дезінформація, розповсюдження фейків, співпраця українських зрадників з рашистами через інтернет та багато іншого. Але кіберполіція навіть під час війни хвалиться, як вона затримує дівчат за продаж оголених фото в інтернеті. Згідно зі звітами, кіберполіція роками за гроші платників податків скуповує еротику, порнографію, шукає там українок, потім проводить експертизи, які коштують десятки тисяч гривень, чи оголене зображення є еротикою, чи порнографією», – розповідає він.
Потім, за словами автора документа, правоохоронці «завалюють» цими експертизами суди, які й так скаржаться на велике навантаження. Сіромський запевняє: найбільше затримань дівчат останнім часом відбувається саме на Сході країни. При цьому затримані працювали на західний ринок і мали змогу привносити до України кошти в доларах.
«Окрім того, Онліфанс і Вебкам-моделі регулярно жертвують величезні суми, які вимірюються мільйонами для ЗСУ. Вони ж створили еротичні канали для українських військових за їхніми же проханнями, і зараз підпадають під кримінальну відповідальність, згідно з якою можуть отримати такий же термін у в’язниці, як дають за вбивство. Це, як мінімум, несправедливо».
Ще один аргумент, чому це питання на часі: Україна рухається в ЄС. Львів’янин запевняє, що в Європі еротика та порно легалізовані у всіх країнах, крім України та Білорусі. Закон про заборону на виготовлення порнографії застарілий, оскільки створювався ще до масового поширення інтернету. Активіст вважає, що позбутись цього законодавчого рудимента треба було близько 10 років тому. Зараз же українці вимушені підіймати це питання з запізненням.
Щодо важкості трактування законодавства, про що Сіромський згадує у петиції, чоловік зазначає: у нас еротика законом називається порнографією, хоча у цивілізованому світі порнографією називають саме статевий акт, у якому видно геніталії під час процесу. А не просто оголене зображення тіла, як в Україні. Через такі пояснення не лише моделі та порноакторки попадають під цю статтю. Постраждати можуть також програмісти, які створюють еротичну графіку, фотографи, художники тощо.
Як це допоможе українцям
Автор документа впевнений, що легалізація еротики та порнографії принесе в Україну величезні кошти саме у валюті, що стане у нагоді для відновлення економіки після війни. Йдеться, зокрема, про оподаткування, створення нових робочих місць. Сіромський прогнозує, що в Україну прямуватимуть багато студій світу, оскільки в нашій країні дуже дешево обходиться оренда приміщення, послуги візажистів, перукарів тощо.
«А зараз самі суди виглядають, наче ми живемо у середньовіччі. У вироках судів можна прочитати навіть такі речі як «Знищити усі сексуальні іграшки підсудної» і новини про такі судилища завжди сприймались негативно українським соціумом».
Активіст приводить очевидні факти: порнографія в Україні є. Будь-хто може подивитись ролики такої тематики в інтернеті та долучитись до створення контенту. Після легалізації це не зміниться і «ніхто нікого не ловитиме на вулицях і не змушуватиме дивитись чи зніматись». Тобто на більшість українців зміни не вплинуть, окрім нового каналу надходження коштів в бюджет. Натомість зняття заборони зможе врятувати багатьох жінок, які вже опинились за ґратами та допомогти українкам, які займаються цим зараз – у рідній країні або за кордоном.
«Суми у цих жанрах настільки великі, що, як кожен може побачити, лише еротичні моделі без проблем можуть жертвувати мільйони на ЗСУ. Уявляєте, якими будуть податки від легалізації, особливо, якщо до нас приїдуть іноземні компанії навіть зі своїми іноземними моделями просто тому, що у нас дешевше? Їм і потрібно буде наймати технічний персонал, а це нові робочі місця. А суми будуть саме у валюті заходити в економіку України. Це зміцнення гривні».
Також Сіромський згадує відомі студії зі створення еротичних ігор та мультфільмів. До цієї ж категорії відноситься й студія CD Projekt RED, що подарувала світові «Відьмак» та «Кіберпанк». Чоловік визнає, що втілення цієї ініціативи може бути не ідеальним. У такому випадку він зможе перелічити й мінуси потенційної легалізації порнографії. Але доти українці лише виграють в економічному плані.
Як створювалась петиція
Сіромський зазначає, що дуже неправильно, коли у держави є злочини, від яких не буває жертв. Крім того, активіста обурює той факт, що тюремний термін за публікацію еротики можна порівняти з відповідальністю за вбивство. Водночас за проституцію передбачена лише адміністративна відповідальність. На питання про те, чи постраждав від заборони порно хтось зі знайомих чоловіка, він відповів негативно. Але активіст зізнається, що завжди співчував усім «жертвам судилищ», яких зустрічав у новинах.
«У студентські роки мене запрошували для написання сценаріїв для різних відеопроєктів. Це були аматорські кінопроєкти та, якщо чесно, я навіть не знаю, чи хоч один з них побачив світ. Вони робились новачками на запалі та не всі доводили справу до кінця. Зокрема, ми створювали й пародії на відомі фільми, пробували робити більш філософські речі. В одному з цих проєктів була ідея показати сценку з еротикою, але після консультації з юристами відмовились від задуму».
Юристи розповіли тодішнім студентам, що трактування матеріалів поліцією як порно або як еротика залежатиме тільки від того, чи отримають правоохоронці хабар. Крім того, відомі випадки, коли самі поліцейські експлуатували вебкам-моделей. Зустрічаються й справи, коли таких моделей виправдовували, але про наявність хабаря у таких ситуаціях залишається тільки здогадуватись.
Вже зараз, коментуючи успіх петиції, Сіромський вбачає у популярності документа знак, що українці готові до змін значно більше, ніж законотворці. Є деякі побоювання стосовно того, що петицію не підпишуть. Але львів’янин сподівається на те, що нинішня влада разюче відрізняється від попередників за рахунок молодості, і повинна розуміти суспільство.
«Я сам був здивований тим фактом, що петиція так швидко набрала потрібні голоси. Але наш народ значно перевищує своїм рівнем розвитку політиків, які є у нас, і це вчергове підтверджує цей факт. Люди зараз інші, зараз світ інший і швидкість набору голосів петиції показала, що у людей є потреби, які їм не дозволяє втілювати законодавство. Та й навіть порно зараз інше і, завдяки технологіям – це вже не те порно, яке було відоме у 90-их. Зараз студії відходять на задній план, а ініціативу перехоплюють сексуальні блогери та й порнографією вважаються навіть комп’ютерні ігри».
Посилаючись на своє інтерв’ю dev.media, автор петиції зазначає, що тоді журналіст підняв цікаве питання русифікації через порно. Начебто, іноземці часто шукають саме російське порно, оскільки знають, що слов’янки – найкрасивіші. У цей момент різниця між росіянками та українками розмивається, а новий подих індустрії міг би виокремити наших дівчат. Керуючись тією ж логікою, українці теж шукають саме російське порно з усіх наявних категорій.
Згідно зі статистикою PornHub, російські порнографічні матеріали у 2021 році займали друге місце за популярністю запитів серед українців.
Сіромський вважає, що навіть у випадку, якщо петицію не підтримають, народ змусить законотворців схвалити легалізацію порно найближчим часом. Пов’язано це, в першу чергу, з тим, що ми «живемо у нові часи, де не місце середньовічним законам, які блокують навіть розвиток ІТ індустрії». Тому закон легалізації повинен бути прийнятий, – підсумовує він.
