Редакція «Бахмут.IN.UA» дізналася про роботу, проблеми та цілі творців та організаторів благодійного проєкту, який має допомогти вижити українцям на окупованій території, фінансово підтримає ЗСУ та відновить зруйновані пам’ятки архітектури після закінчення війни. Для цього ініціативний мешканець Херсонської області зібрав творчих людей в одному місці та зробив усе можливе, щоб надихнути їх на нові звершення.
Павло Ярмій – підприємець з Херсонщини. Він евакуювався в Умань з окупованої території наприкінці квітня і відразу почав обмірковувати, чим може бути корисним. Чоловік прийшов до створення проєкту «Херсонщина – це Україна», який об’єднав безліч митців зі всієї України заради спільної мети: прискорити деокупацію, допомогти цивільним та відновити архітектурні цінності після визволення української землі.
Зокрема, залучають творців до створення картин онлайн, NFT-художників, скульпторів, ілюстраторів для майбутнього друку листівок, мерчу, магнітів тощо. Кожен ілюстратор має право на 50% від прибутку або за бажанням може взяти менший відсоток на користь проєкту.
Павло Ярмій
Наразі перший етап дебютного круговороту створення-продажу закінчено. Тепер організатори займуться пересувною виставкою в Умані, Миколаєві, Одесі, Львові, Києві та можливо польських містах. Потім всі роботи зберуть у єдиний онлайн-каталог та продадуть на аукціонах.
Усі учасники отримають друковане чи цифрове свідоцтво про участь у проєкті «Херсонщина – це Україна». Приєднатися до ініціативи може будь-хто, заповнивши відповідну анкету після ознайомлення з умовами співпраці. Твори мистецтва мають торкатися тем Таврії, Херсонщини, України, історії та сьогодення, війни та миру у ментальності та реальності, патріотизму, національних ідей, української ідентичності.
Крім того, організатори підтримують міфологічні, містичні, найдавніші та легендарні мотиви, образи чумацтва, козацтва, народів та племен, які жили в Таврії та Україні. Можуть бути зображені фрагменти природи, культурних та архітектурних пам’яток Херсона та інші місця, які так чи інакше асоціюються з Україною. Примітно, що у проєкті можуть брати участь навіть анімовані ролики.
«Я прошу всіх, хто мене знає, підтримати Херсонщину та окуповані території. Це не бізнес-проєкт, не грантовий проєкт, грошей на нього ніхто не давав – це наш народний проєкт. Підтримайте хто скільки зможе на рахунки наших громадських організацій чи іншим способом – їх кілька. Будемо вдячні інформаційній підтримці у соціальних мережах – репости, коментарі», – пише Яремій у соцмережах.
Як зароджувалась ідея?
Ідея прийшла після зустрічі із жителями Таврії в евакуації. Павло співпрацює з жителями цих регіонів, й сам там жив до вторгнення росії. Потім прийшла війна і багатьом довелося переселитися на захід. Проте зараз активісти роблять все, щоб допомогти мешканцям окупованих міст Херсонщини з медикаментами, продуктами тощо.
«Щось мене мотивувало на це, коли я ще був там. Якось морально підтримати співгромадян. Створити щось на кшталт марки «російський військовий корабель», пісню. Люди стояли у черзі, щоб купити ту марку, яка по суті не несе жодної мистецької цінності. Вони купували символ».
Він евакуювався близько чотирьох місяців тому, але знайомі досі іноді дзвонять та розповідають, що там відбувається. Ярмій впевнений: не всі, хто там залишився, – колаборанти. Їм відключили усі засоби зв’язку з Україною та треба показувати, що на підконтрольній території їх підтримують, про них не забули. Павло стверджує, що там залишаються переважно соціально незахищені категорії населення, яким важко адаптуватись на новому місці.
«Ось ми зібралися зі знайомими й під час обговорення цього питання з’явилася ідея: зібрати в одному місці митців та допомогти їм створити нові картини військової тематики. На жаль, все як завжди: класна ідея, класна ідея. Паша, роби. До нас приїхало загалом близько 20 художників з усієї України. У тому числі з окупованих територій, з Харкова, Кременчука».
Творців поселили в Умані на території Софіївки, возили екскурсіями для натхнення, зокрема темою трипільської культури. Гостям влаштували чудову зустріч, годували тричі на день, купували полотна, інші розхідники. Варто зазначити, що 50% прибутку організатори віддадуть на потреби ЗСУ, а ще половину – на відновлення культурних цінностей регіону. У розмові з журналістом Павло розповів, що є директором Таврійського об’єднання територіальних громад і вже не перший рік сприяє підтримці та відновленню матеріальної культурної спадщини України.
Саме він став ініціатором реконструкції 180 будинків у Новій Каховці, відомих як «Кам’яна вишиванка». У 50-ті роки до Нової Каховки приїхав режисер Олександр Довженко для створення фільму «Поема про море». Однотипні будинки зовсім не підходили для кінематографа, тому Довженко звернувся до Академії Архітектури. Там йому погодився допомогти художник Григорій Довженко, який виявився лише однофамільцем. Автор створив спеціальний розчин штукатурки, що відрізнявся довговічністю і легкістю в обробці.
До вторгнення росії десятки волонтерів брали участь у реставрації будівель, проте всі роботи довелося припинити 24 лютого. Ярмій сподівається повернутись до проєкту після деокупації регіону.
Звідки брати гроші?
Наразі активіст шукає джерела фінансування, планує повернення назад та намагається допомогти тим, хто зараз змушений виживати в окупації. У зверненні Павла до підписників, де він просить допомогти фінансово, прикріплено фото неповнолітньої. Виявилося, що це онука одного з художників, яка таким чином намагалася полегшити моральний стан дітей у підвалі одного з будинків Нової Каховки. Знімок зроблений ще на початку повномасштабного вторгнення, на той момент юній художниці було лише 13.
За словами Павла, наступний крок – оцінити рентабельність проєкту після першого етапу. Наразі створено близько 50 картин, які слід продати за максимально високою ціною. Ярмій сприймає це як своєрідну інвестицію: якщо картини знайдуть свого покупця на аукціонах, шлях до Європи для волонтерів буде відкрито. Це означає більше грошей та більше можливостей запросити нових митців, як наслідок – набагато відчутніша допомога для мешканців Херсонщини.
Крім того, всі розхідники для художників та їх утримання Павло оплачує із власної кишені. Частину цих коштів активісту перерахували знайомі після відповідного прохання. А деякі організації пообіцяли свою допомогу після того, як стане зрозуміло, що проєкт приверне достатню увагу та отримає підтримку в інформаційному просторі України.
Навіщо це українцям та ініціаторам проєкту?
Забігаючи наперед, Ярмій фантазує про створення нової марки під девізом «Нескорені Херсонщини». Він розуміє, що на реалізацію задуму виділено критично мало часу та ще менше ресурсів, але відмовлятись від планів не збирається.
«Я залишив окуповану територію 24 квітня, перетнув десь 40 блокпостів. Мені кілька разів давали зрозуміти, що нікуди не випустять. Розумів, що можуть не випустити, але я на той момент віз маленьку дитину, ніс відповідальність за всіх пасажирів у машині. Приїжджаємо до Хмельницького, виходжу до магазину. А там люди сидять, сміються. Купують купу товарів, розпивають вино, коньяк, хтось сидить у кафе. Класно всі почуваються».
Павло дивився на те, що відбувається, і не розумів, як можна сміятися, коли на іншому кінці країни йдуть активні бойові дії, вмирають люди. Переселенець упевнений: після його від’їзду на Херсонщині стало ще гірше.
«Ми цей проєкт розпочали, тому що розуміємо, що там відбувається. Ми розуміємо, чого вони чекають від нас. Мені нещодавно дзвонив добрий знайомий і каже: «Павле Олексійовичу, ти мені скажи, скільки нам ще чекати? Тільки так, що 100%. Мені треба скукожитись, пережити якийсь час і знати, що ви (ред. – українська армія) прийдете у той момент, коли ви обіцяли». Це ми розуміємо, що ніхто не знає, коли то буде. А їм потрібна якась підтримка, якісь терміни, щоб протриматись. Ось ми й вигадуємо, як полегшити їхню долю».
Організатор визнає: аукціон допоможе людям в окупації не так, як би хотілося. Але їм там потрібно, аби хоч раз на тиждень доходили чутки, що у нас їх не забули. Що їх підтримують не лише на словах, а й щось роблять. Так українці зможуть допомогти їм морально, фінансово, надіслати найнеобхідніше.
«За великим рахунком, я вважаю, що це потрібно і нам: як тим, хто виїхав з окупації, так і решті українців. Тим, які стали жити набагато краще після 24 лютого завдяки пільгам на життя у країнах Європи, слід не забувати про війну. Жертвувати гроші, допомагати в міру можливостей. А для евакуйованих це хоч якась активність на користь тих, хто залишився там».
Нині заради цієї вищої мети активіст готовий жертвувати особистими потребами. Чим більший відгук задум отримає в українському суспільстві, тим більше фактичної допомоги нададуть великі українські та міжнародні партнери. Тому Ярмій знову закликав допомогти проєкту, створеному людьми для людей.
«У мене запитують: «Ти ходиш у трьох майках та трьох штанях, звідки в тебе гроші, щоб утримувати стільки людей?». А я останні копійки збираю, щоб це реалізувати».
Фото: Павло Ярмій та Вікторія Кулакова
