В епоху технологій значна частина війни відбувається не на фронті, а у смартфоні. Щоб солдати вбивали, а цивільні ненавиділи мешканців іншої країни, потрібно витратити колосальні кошти на пропаганду. Завдяки інтернету та соцмережам переконувати людей стало простіше, але це працює і в зворотний бік.
Журналісти «Бахмут.IN.UA» поспілкувались з бахмутянами, які почали свою особисту війну. Ми дізнались, які небезпеки ховаються в мережі, як потрібно доносити правду, і чи потрібно взагалі. Своєю думкою поділилися і відомі на всю Україну експерти. Про це і не тільки – у нашому матеріалі.
Як воювати мемами?
Мешканці Бахмута також доклали руку до інформаційної війни у соцмережах. Так, художник та фотограф Олександр Дяченко вже не перший рік малює, а також поширює меми й демотиватори. Після 24 лютого ця діяльність стала ще актуальнішою.
Дьяченко у центрі. Фото з особистого архіву
«Погрожують зокрема й через картинки. Здебільшого їх дратує те, що на мою логіку та фактаж вони нічим відповісти не можуть. От і лютують. Одні роблять своє тому, що їм добре платять. Інші вірять, бо думати не хочуть чи не вміють. Пропаганда розрахована тиснути на емоції людей. А це найслабша ланка у мозку людини. Пропагандисти свою справу знають», – розповів Олександр.
За його словами, інформаційно-психологічні операції, які проводяться кремлем, особливо впливають на тих, хто живе в зоні окупації.
Напередодні розмови з журналістами Дяченко намагався переконати мешканку Горлівки, чий будинок постраждав від обстрілів, що винні в цьому зовсім не ЗСУ. Він вважає, що в таких ситуаціях завжди варто запитувати себе: «Кому це вигідно?». Саме після таких провокацій з обстрілами цивільних може зрости явка у військкомати в росії, переконаний він.
Не картинками єдиними
Відома у місті активістка Наталя Жукова вирішила вести бій з росіянами на їхній же території і для цього використовує «Однокласники». Акаунт на цій платформі вона має близько 15 років. Вперше вона спробувала спростувати російську пропаганду після 2014 року.
«Намагалася щось довести росіянам, але швидко зрозуміла, що це марно. Я вже тоді розуміла, як можна переконувати людей. Я досить емоційно до цього ставлюсь, бо це стосується мене особисто як мешканку Донбасу», – розповіла вона.
Наталя Жукова. Фото з особистого архіву
З 2017 року соцмережі заблокували й Наталя на кілька років забула про це, але обговорювала успіхи Олекандра Дяченка, який не припиняв діяльність в «Однокласниках» увесь цей час. Своїм методом спілкування з громадянами країни-окупанта вона поділилася ще влітку. Зараз активістка знаходиться в Німеччині й може безперешкодно відвідувати «Однокласники», «Вконтакте» та інші російські платформи. В Україні, наполягає Жукова, ніхто не заважає робити те саме за допомогою VPN.
«Не думаю, що від цього було б багато шкоди, але можливо було б більше людей, які б заходили туди і писати росіянам про війну. Принаймні росіяни бачили б, що та половина українців, яка розмовляє російською, не тільки не чекає на них, але евакуювалася подалі від їхнього руського міра і ненавидить їх», – ділиться активістка.
У чому полягає секрет інфовійни?
Аби отримати більше читачів у соцмережах, вона шукає тих росін, котрі лайкають публікації з некрологами, постять літери «Z» або іншим чином підтримують війну в Україні. Жінка залишає в них на «стіні» емоційні й інформативні пости.
«Пишу все, що мені спадає на думку, всі емоції, що виникають. Так, це дуже жорстокі та відверті репліки, жодних гальм. Я взагалі не стримую себе та вважаю, що маю на це право. Я – людина і мешканка Донеччини, яку знищує росія та їхня окупаційна армія. У тому числі я публікую статті місцевих журналістів, перекладаю з української».
План полягає у тому, щоб змусити ображених росіян зайти на сторінку Наталі та побачити новини про вбивства українців, масштаби знищення армії росії тощо. Крім того, реальна сторінка жінки з фотографіями демонструє, що ненависні коментарі росіянам пишуть не боти – це реальні жителі Донбасу, котрі не чекають їх появи на своїй землі.
Щодня бахмутянка бачить від кількох десятків до сотень переглядів на своїх публікаціях. Кожен перегляд – це живий росіянин, «а не боти, тролі тощо». Наталя зізнається, що їй важко оцінити свій вплив на читачів. Навряд чи хтось дійсно відразу змінив свою думку про події в Україні. Однак є шанс, що частина матерів справді не дозволила своїм синам піти на фронт. Вона вважає, що ефект таких операцій пропорційний кількості українців в «інтернет-військах»: чим більше людей наслідуватиме її приклад, тим краще.
Фото: Альона Романюк
Проте вже цього літа росіяни почали все частіше закривати облікові записи. Якщо на початку вторгнення рф у більшості вся особиста інформація була на загальному огляді, то станом на кінець вересня близько двох третин обмежили доступ незнайомцям.
«Звичайно, це теж привід познущатися з них: росіяни у своїй соцмережі змушені ховатися. «А що це трапилося?», «Ви ж такі сміливі були». Для мене це можливість виплеснути свої емоції, складно в цьому варитися. Хочу, щоб у них у майбутньому не було шансу сказати, що вони не знали про те, що їх обманювали і таке інше. Вам же говорила Наташа з Бахмута, і хтось ще й ще», – продовжує Наталя.
Наталя у своїй діяльності використовує так званий ефект ілюзії правди (його ще називають ефект достовірності, ефект правдивості чи повторення). Так називають схильність мозку сприймати як правдиву ту інформацію, яку багато разів повторили. Це пояснюють тим, що знайому інформацію набагато легше сприйняти та проаналізувати. Часто цей прийом використовують у політиці, рекламі та ЗМІ.
«Особливих надій на те, що я зможу когось переконати, немає. Хоча психіка так працює, що людина не одразу змінює свою думку. Ось може мені зараз росіянка написати останніми словами, обматюкати. Але це зернятко відкладається, про це згадують, виникають образи. І чим частіше це відбувається, тим краще, емоції від нової інформації накопичуються, а трун у росію повертається все більше. Додамо сюди чутки та страх за чоловіків й отримаємо потрібний результат. Я пишу там страшні речі, але страшні речі відбуваються», – стверджує Жукова.
На запитання про те, чи не боїться Наталя зворотного ефекту (ще більшої ненависті до українців, підтвердження наративів російської пропаганди) вона відповіла негативно. Бахмутянка розповіла, що не планує співпрацювати з росіянами у майбутньому, тож і про наслідки не турбується. Свій метод вона називає шоковим і вважає одним із найдієвіших.
Фото: Shutterstock
«Нас ніхто не прийшов у чомусь переконувати, нас прийшли вбивати», – наполягає вона.
Крім того, безвідмовно працює введення у пошуковому рядку регіонального сайту кодової фрази «загинув на Україні». Чим більше таких некрологів в окремому регіоні, тим гостріше на цю тему реагують його мешканці. За словами Наталі, це допомагає частково переконати росіянок утримувати своїх повнолітніх синів при собі.
Ще один можливий спосіб вести діалог з росіянами – зміна акцентів. Якщо черговий користувач «Однокласників» усіляко підтримує вбивство українців, вона шукає новини з його регіону та ділиться посиланнями, наголошуючи на наявності у росіян власних проблем. Так було і з недавнім затопленням Приморського краю, наслідки якого в росії так і не було ліквідовано.
«Мені здається, писати не варто банальності: навіть не намагатися звертатись до їхнього сумління з розряду «як вас Земля носить», «до вас все повернеться». Це така тонка річ. Іноді я пишу коректно, іноді матюкаюсь, буває й українською пишу», – радить вона своїм послідовникам.
Нерідко Наталя іронізує у постах. Зауважуючи очевидні помилки у російській мові користувачів «Однокласники», нагадує, що сама якраз володіє російською добре. Як тоді так могло статися, якщо жителів Донбасу нібито «8 років пригнічували бандерівці».
Ще один аргумент – російське коріння жінки. Деякі її родичі досі живуть у Кіровській області росії, дід – ветеран Другої світової війни, а батько родом із Рязанської області. Довести це в інтернеті неможливо, проте іноді на опонентів впливають деякі деталі з життя російської рідні Наталі. Таким чином вона показує, що відношення до «бандерівців» не має, проте її погляди – проукраїнські.
Одна з переваг «Однокласників», – розповідає активістка, – той факт, що там неможливо заблокувати чужу сторінку. Якщо модератори Facebook та інших соціальних мереж намагаються контролювати висловлювання користувачів, то названа платформа не має необхідного функціоналу навіть для того, щоб обмежити діяльність облікового запису.
Що про війну в соцмережах кажуть експерти?
Альона Романюк – журналістка, медіааналітик та засновниця проєкту «НотаЄнота», який спростовує фейки російської пропаганди. Експертка розповіла журналістам «Бахмут.IN.UA», як потрібно вести інформаційну війну в соцмережах, і чи варто взагалі цим займатися пересічним громадянам.
Альона Романюк. Фото з особистого архіву
«Все залежить від того, з ким ви спілкуєтесь. Є ті, кого можна переконати, кому можна вселити емпатію і змусити їх ставити питання про те, що відбувається. Знову ж таки, успішна військова спецоперація, але загалом там загинуло шість тисяч росіян, на кордонах України було 160 тисяч і тому потрібно ще 300 тисяч мобілізувати. І ні в кого немає когнітивного дисонансу? Ні, вже виникає», – запевняє експертка.
Що стосується ботів, то найкращий спосіб боротися з ними – це подавати скарги. Альона зі своєю командою намагається передавати модераторам соціальних мереж дані про всі ботоферми, які виявляє. Для систематизації можна вносити зібрані дані до Google-документів. Це сприятиме не лише координації роботи українців, котрі ведуть інформаційну війну у соцмережах. Але також це допоможе відстежувати активність та наративи ботів.
Займатися цим, безумовно, потрібно, – вважає вона. Однак дуже важливо розуміти, як. Немає єдиного правильного алгоритму для всіх випадків: ті поради, які зазвичай можна почути у медіапросторі, досить поверхневі. Щоб протистояти фейкам та дезінформації, необхідно розглядати окремо кожен конкретний випадок та підбирати формат боротьби.
«Десь це буде серія мемів, десь доведення до абсурду, десь впровадження та популяризація правдивого повідомлення, а десь банальне спростування. Дуже важливо й аналізувати. Ботів запускають: з якою метою; якого результату вони хочуть досягти; що вже зроблено», – додала вона.
Своєю чергою голова Рівненського центру «Соціальне партнерство» та голова Незалежної Медіа-Профспілки України Сергій Штурхецький розповів, чому не варто перенавантажуватись у соцмережах.
Сергій Штурхецький. Фото: Fаcebook
«Для цього є люди, наприклад, в українському Facebook, які безпосередньо спілкуються з компанією Meta. Вони намагаються убезпечити наших журналістів від блокувань, тепер борються із ботами. Той самий Ігор Розкладай, громадські активісти можуть до нього звертатися. Така діяльність – це класно. Але спочатку потрібно узгодити, об’єднатись між собою та зрозуміти, що таке боти за своєю суттю», – поділився експерт.
За його словами, роль бота може виконувати комп’ютерна програма, і тоді суперечка не варта навіть витраченого часу. Нерідко з цілеспрямованими атаками ботів стикаються українські військові, волонтери, пересічні громадяни. Робиться це насамперед, щоб вивести їх з рівноваги.
Фото: Shutterstock
Також варто грамотно розраховувати свої сили. Адже, якщо цілу ніч відбивати атаки ботів, переживати емоційне виснаження від «слизьких та гострих тем», то на ранок від бадьорості не залишиться й сліду. У такому стані мало хто зможе ефективно виконувати свою роботу, зберігати ментальну стабільність та робити значний внесок у перемогу України.
«Коли вони не можуть дістати до нас ракетами, вони намагаються дістати нас через соціальні мережі. Або ще одна небезпека ботів: вони виводять критикою та тролінгом людину з себе. І тоді людина може сказати щось зайве. Наприклад, військовий може сказати: «Та у нас там цих HIMARS-ів… Ми вас зараз…». А ті записують. Тобто, ті українці, які цим займаються, заслуговують на похвалу. Але треба зважувати свої сили», – наголосив Штурхецький.
Журналіст запропонував один простий, але дієвий спосіб підвищити ефективність ведення інформаційної війни в соцмережах: створювати тематичні спільноти. Він вважає, що час маленьких партизанських загонів та індивідуальних інтернет-бійців минув. Нині набагато розумніше об’єднати активних українців в одну мережу, поділитись досвідом та помножити результат. Крім того, це допоможе систематизувати діяльність, дати відповіді на поширені питання й уникнути частих помилок.
Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.