До вторгнення росії на території Донецької області працювали сотні коледжів, ліцеїв та професійних освітніх курсів, які нині вимушено евакуювалися. Однак значна частина професій передбачає безпосередній контакт зі складним, рідкісним і дорогим обладнанням. Журналісти «Бахмут IN.UA» поспілкувалися з директором Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти Донеччини Едуардом Гончаровим, який розказав як профліцеї та коледжі в евакуації знаходять обладнання та аудиторії для практичних занять.
Чим займається методичний центр профтехосвіти
Навчально-методичні центри професійно-технічної освіти є у кожній області. З початку 2000-х років училища, коледжі та технікуми Донбасу отримують методичний супровід, з них у Бахмуті – Центр професійної технічної освіти та Аграрний професійний ліцей.
«Ми займаємося супроводом: допомагаємо організувати освітній процес у закладах. Простою мовою, вчимо вчителів вчити дітей», – розповів Едуард Гончаров.
Робота колективу Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти Донеччини в режимі офлайн. Фото з архиву центру.
Робота колективу в режимі онлан. Фото Фейсбук установи.
Перша евакуація з Донецька в Краматорськ
До 2014 року центр базувався у Донецьку, після окупації частини Донеччини переїхав до Краматорська і знаходився там аж до початку квітня цього року. Коли знаходитись в місті стало вкрай небезпечно, евакуюватися у Волинську область. Виїхати методистам допомагали колеги з інших областей, сусідніх міст – так знайшли житло та нове приміщення центру.
«Ми з родиною поїхали на Волинь, нас запросили колеги. Наші методисти працюють у різних містах. У мене є колеги, які працюють в Анталії (Туреччина) та Словаччині. Решта співробітників знаходиться на території України в різних областях: Київській, Львівській, Дніпропетровській. Усі мають обладнання для дистанційної роботи», – розповів він.
Допомагали виїжджати з Маріуполя
Всю весну та літо методисти консультували керівників різних навчальних закладів. Зокрема, допомагали ухвалити рішення про евакуацію. Коли Маріуполь потрапив в окупацію, ті, кому вдалося вирватися, зверталися до Гончарова по допомогу. Методисти могли запропонувати евакуйованим житло, робочу базу, допомогу в організації робочого процесу. Також методичний центр продовжував консультувати педагогів про те, як краще закінчити навчальний рік у воєнних умовах, як проводити атестацію студентів та випускників, як присвоювати розряди та видавати дипломи.
Відомство виступало посередником між МОН і директорами училищ. Також Гончаров та його колеги допомагали безпосередньо студентам, які опинилися у складній ситуації: від проблем із документами до консультацій з евакуації. Ті, кого окупаційні війська вивезли до росії, радилися з методистами про найбільш сприятливий спосіб евакуації через треті країни. Таким чином студенти з Маріуполя їхали через Туреччину, країни Балтії. Деякі потім поверталися до України, інші хотіли якнайшвидше потрапити у безпечне місце та залишалися в Європі.
Едуард Гончаров. Фото з архіву героя.
Примітно, що Гончаров далеко не одразу погодився на інтерв’ю та вимагав надати доказ журналістської діяльності нашої редакції. Він пояснив це тим, що останнім часом з побоюванням ставиться до дзвінків з невідомих номерів та повідомлень з нових акаунтів. Методист відкрито демонструє свою думку щодо цієї війни і навіть був змушений припинити спілкування з родичами, які дотримуються протилежних поглядів.
«У мене зараз недовіра до чужих, різні люди із різних джерел намагаються зі мною зв’язатися. Я не відповідаю на підозрілі дзвінки та не питаю, чого вони від мене хотіли. Але надсилають до різних месенджерів різні повідомлення, сумнівні посилання, на які не варто заходити. Поводжуся обережно. Часто додаються до друзів без аватарки. Річ у тім, що я відкрито підтримую Україну, нашу перемогу, не боюся висловлювати свою думку. Мабуть, комусь це заважає», – сказав Едуард.
Бахмутський профліцей облаштовується на Рівненщині
Найскладніша частина навчання у дистанційному форматі – практичні заняття. Якщо йдеться про професію кухаря, кондитера чи бармена, проконтролювати правильність нарізки овочів викладач може й віддалено. Ніж та кухонна дошка є у кожній квартирі, а купівля необхідних продуктів – посильна інвестиція. Але навіть у такій професії виникають труднощі. Наприклад, не всі мають кавоварку, турку, розноси. Ще гірша ситуація з робочими спеціальностями.
Барну стойку для тренування офіціантів також перевезли на нове місце. Фото Фейсбук центру.
Кулінарний майстер-клас з японської кухні, який відбувся для студентів центру 17 лютого 2022 року. В новому обладнанному під потреби кухарів класі. Фото Фейсбук центру.
За словами Гончарова, Бахмутський центр професійно-технічної освіти (колишнє 53-тє училище) переїхав до селища міського типу Гоща, що на Рівненщині. Викладачі цієї установи стали одними з небагатьох, кому вдалося перевезти обладнання для практичних занять з виробничих професій.
Бахмутський коледж проїхав понад тисячу кілометрів, зараз колектив обладнує свої нові майстерні: майстерні барменів, швачок, автослюсарів. Зараз потрібно поставити, зібрати та підключити це обладнання до комп’ютерів. Нині у більшості заходів практичної підготовки не проводиться. Обладнання майстерень відбудеться орієнтовно у жовтні-листопаді.
Усі роботи та спілкування проводяться онлайн, використовуються електронні розклади занять, журнали. Є можливість коригувати розклад, контролювати відвідування уроків, оцінки, є навіть допуск батьків та учнів до оцінок. А самі уроки проводяться на платформах Viber, WhatsApp, Zoom тощо.
Наразі проводиться теоретична підготовка з загальноосвітніх шкільних предметів та спецпредметів. Фото Фейсбук центру.
Відеоурок для кухарів відбувається під наглідом педагогів. Фото Фейсбук центру.
Як працювати, якщо не вивезли навчальне обладнання?
Деякі заклади, які не мали такої можливості, уклали угоди з установами тих областей та міст, де їх прийняли. Наприклад, у Кам’янському, Дніпрі, Києві, Вінницькій та Запорізькій областях заклади надали можливість працювати на їх базах: надали кабінети, майстерні. Це передбачено положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів, – «Положення про внутрішню академічну мобільність».
Якщо поблизу місця проживання студента немає навчальних закладів з необхідним обладнанням, педагоги можуть укласти угоду і з місцевим виробництвом. Роботодавці дозволяють учням користуватися верстатами, локомотивами, зварювальними апаратами, тракторами тощо. Це відбувається під наглядом співробітника підприємства чи педагога, у кожному разі – індивідуально.
До того ж, за словами Гончарова, найчастіше практичні заняття тривають лише один-два тижні. Якщо спеціальність передбачає роботу з обладнанням, розглядається ще один варіант: доки триває практика, студенти з батьками переїдуть до міста, куди евакуювався технікум. Відбувається це виключно за згодою всіх сторін. Попередньо методисти хочуть запропонувати такий варіант, оскільки успіх практичних занять частково залежить від налагодженого контакту з викладачем.
Майстерні, які перевезли з Бахмута на Рівненщину при евакуації Бахмутского центру професійно-технічної освіти. Фото центру.
У такому разі студентів поселять на нетривалий термін до місцевого гуртожитку та забезпечать харчуванням. Чи буде така ж послуга для батьків, поки що незрозуміло. Не виключено, що сім’ї доведеться орендувати квартиру на два тижні, всім разом жити у студентському гуртожитку або відправляти дітей у самостійну подорож через половину країни. За словами Гончарова, швидше за все директори кожного коледжу домовлятимуться з сім’ями студентів індивідуально.
«Були й такі батьки, які питали нас і ухвалювали рішення на основі нашого. Людям було байдуже, куди їхати. Орендували квартири, а іноді й заклади надавали нашим учням гуртожитки. Але таких випадків було не надто багато», – ділиться методист.
Виробнича практика та працевлаштування випускників
Кожен студент після закінчення навчання має пройти виробничу практику, яка зазвичай триває від двох до трьох місяців. Особливо це стосується зварювальників, перукарів тощо. Цього року більшість навчальних закладів не мали можливості допомогти учням з тимчасовим чи постійним працевлаштуванням.
«У деяких районах Донецької області – Покровську, Кураховому, Олександрівці, серед тих, хто не евакуювався одразу, студенти могли ходити на практику. Наприклад, учні Білицького професійного ліцею проходили практику на шахті «Покровська». Робота проходила нормально і наприкінці минулого навчального року, і навіть зараз», – продовжив він.
Часто педагоги допомагали дітям влаштуватися працювати з допомогою особистих зв’язків, оскільки у нинішньому становищі додаткове джерело доходу сім’ї може дуже допомогти у виживанні. Деякі студенти пройшли мультимедійний тест та вступили до вищих навчальних закладів. Хтось поїхав за кордон з батьками та влаштовує своє життя там. Точних даних про кількість таких учнів немає й вести моніторинг практично неможливо.
«Загалом колективи у закладах допомагають працевлаштовуватися, і це нормальна практика. До війни у нас близько 80% випускників влаштовувалися в такий спосіб», – резюмував Гончаров.
Волонтерські ініціативи і взаємодопомога
Директор центру розповідає, що в якості допомоги як переміщена особа отримує дві тисячі гривень щомісяця, які держава виплачує переселенцям. Деякі його колеги отримують також допомогу від «Червоного хреста», місцевої влади, ОНН та інших міжнародних організацій. У тому числі можна одержати одяг, продуктові набори, побутові предмети.
Колеги Гончарова не лише користуються, а й самі беруть участь у різних волонтерських ініціативах. Одна з методисток, яка евакуювалася до Дрогобича Львівської області, долучилася до плетіння маскувальних сіток для ЗСУ. Ця діяльність організована всім гуртожитком, тому поділу на учнів та викладачів у такі моменти немає.
«Коли ми жили у Краматорську, ще у березні цього року, до мене зверталися колеги з різних областей України з проханням знайти підрозділи, переказати інформацію чи передати посилки військовим. Передавали від шкарпеток та одягу до приладів нічного бачення. Дуже великий попит був на теплі речі, подушки, ковдри – було досить холодно», – розповів він.
Своєю чергою, директор Бахмутського центру професійно-технічної освіти Ігор Гайовий з колективом на території коледжу в Бахмуті організовував проживання евакуйованим мешканцям Луганщини. Понад тисячу переселенців скористалися цією допомогою. Паралельно допомагали їжею, медикаментами, одягом.
Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.