Пані Альбіна — бахмутянка, через повномасштабне вторгнення жінка разом з мамою та донькою були змушені евакуюватися з Бахмута, а далі й з України. Наразі родина живе в Німеччині, тут Альбіна допомагає біженцям з України адаптуватися до нового життя. Мама героїні в минулому була онкохвора, її лікували в Краматорську, втім вже в Німеччині жінці стало погано, як з’ясувалося відбувся рецидив. Про те як виглядає та працює медична система в Німеччині, які методи застосовують для лікування хворих та який досвід потрібно перейняти Україні — читайте в матеріалі.
Не планували лікуватись у Німеччині
Альбіна разом з мамою вже не вперше проходить шлях лікування. Чотири роки тому, мама бахмутянки дізналася про рак. Жінка лікувалась в Краматорську, їй допомогли й хвороба перебувала в стані ремісії.
“В Німеччині ми були проїздом, не планували тут лікуватись, збирались повертатись в Україну. У нас було 90 днів шенгену, й матусі на десятий день перебування в Німеччині стало погано. Її забрала швидка допомога й через два дні мені повідомили, що є метастази в печінці. Я медичний працівник і я розуміла, що метастази в печінці це все, лімфа розганяється організмом і людина помирає”, — розповідає бахмутянка.
Після госпіталізації мама Альбіни опинилася в незнайому середовищі, жінка не розуміла де вона, й що з нею коїться. На щастя у медзакладі були працівники, які володіли мовою й змогли заспокоїти пацієнта. Перевагою медичної клініки є те, що персонал велику увагу приділяє не лише пацієнту, але і його родичам. Людям за потреби надають навіть психологічну підтримку.
“В Україні коли людині діагностують таке захворювання родина повністю прив’язана до хворого. Догляд, фінанси, ліки — це все бере на себе родина. Тут мене ніхто в лікарні не зрозумів, коли я прийшла з передачкою, з постіллю, з грошима та була готова все купувати”, — пригадує пані Альбіна.
Незвичний сервіс та курці-онкохворі
В Німеччині, розповідає пані Альбіна, її вразила технологічність медзакладу:
“Тут все на кнопочках, на пультах, є безкоштовна кава і їжа. Є люди, які сидять в лікарні з хворим, тобто тобі не потрібно кардинально міняти своє життя. В Краматорську нам було легко, бо ми з сестрами чергували з мамою по черзі. А тут мені навіть одній з дитиною було легко”.
Мама пані Альбіни під час лікування. Фото: особистий архів героїні
Хіміотерапія, яку проходила мама Альбіни є дороговартісною, але родина отримала її безкоштовно, як й всі громадяни країни. Під час хіміотерапії, мама Альбіни навіть могла їсти. Справжній подив у жінки викликали, курці-онкохворі, які виходила на перекур.
“Коли сусіди дізнались, що мама приймає хіміотерапію, сказали що я не маю сама возити маму на візку. Мені розповіли про послугу, яку надає медзаклад. Це спеціальне таксі, яке надають онкохворим, що проходять курс хіміотерапії. Мені тут наразі не страшно, я знаю, що мені допоможуть, що я не одна, що мамі не боляче”, — ділиться в розмові героїня.
Наразі, мама Альбіни приймає ліки, які отримують ще десять людей в відділені. Це вже не хіміотерапія, зауважує героїня, це інноваційна генетична терапія на відновлення клітин, переродження з поганих в корисні.
“Тут безплатне все лікування, бо мама на рівні з усіма громадянами Німеччини. Ми оформили параграф 24 (ред. дозвіл на перебування в ФРН «для тимчасового захисту» обмежений двома роками і може бути продовжений), хоча не планували. Лікарі тут мені сказали, що для терапії потрібен цей параграф. 90 днів безвізу ми також будемо лікувати безкоштовно, але лікування потребує більше часу, тому оформили”, — пояснює бахмутянка, наголошуючи, що в Україну вони з мамою та сином планують повернутися.
В Німеччині родина живе в квартирі, а за потреби сім’я може звертатися за допомогою до волонтерів.
Читайте також: Як у Бахмуті лікують та діагностують онкологію?
Досвід, який може перейняти Україна
Бахмутянка під час лікування. Фото: особистий архів героїні
За час лікування в Німеччині, пані Альбіна, побачила чимало нового для себе. На думку жінки, Україна після війни може перейняти подібний досвід, за умови, що лікарні будуть фінансуватися на належному рівні.
“В Бахмуті я часто сварилась з водіями таксі, бо вони не допомагали мені складати візок дитини. Тут все уточнюють, скільки людей, чи є візок, і водій самостійно все вкладає. Навіть, матусю я сама не маю права садити, він сам її підтримує й допомагає сідати. Бо якщо з мамою щось трапиться, відповідати буде він”, — каже пані Альбіна.
Окремої уваги заслуговують й ліфти, вони дуже великі й доступні. В лікарні є туалет, душ, виклик медсестри, загалом все необхідне.
“Все, що для мене космос, для них буденність. Тільки я привожу маму, вони перекладають з візка маму в ліжко, яке повністю функціональне, підключають до крапельниці, а мені радять піти попити каву або дивитися телевізор. Пам’ятаю, як я везла маму після інсульту в Бахмуті два квартали додому по снігу, прив’язувала її шарфом, щоб вона не падала. Й все це через те, що нас не хотіли брати в таксі з візком”, — пригадує бахмутянка.
Пані Альбіна зауважує, що в Німеччині дуже делікатно ставляться до хірургічного втручання, навіть до уколів. Відтак, важливо, щоб кров у пацієнта брали, коли той у спокійному стані.
Снеки та напої в лікарні. Фото: особистий архів героїні
Крім того, вражають й методи здачі крові, наприклад, у матері Альбіни кров для аналізів брали не з вени, а з мочки вуха. Також пацієнтам за необхідності надають морфій, адже процедури дуже болючі, а морфій допомагає пацієнту легше перенести лікування.
“Коли я працювала в лікарні, я бачила як діти кричать під час уколів. Тут поки дитину не заговорять і не заспокоюють нічого не роблять”.
Для пацієнтів, які проходять курс хіміотерапії препарат колять не внутрішньовенно, а вшивають під ключицю спеціальний порт, який нагадує невелику коробочку десь половина сірникової.
“Людина з нею ходить скільки потрібно і через цей порт капає лікування. Це менш травматично для пацієнтів і дуже класно для лікарів, моя мама з портом живе з липня”, — розповідає пані Альбіна.
Бахмутянка щиро вірить, що медицина в Україні теж зможе вийти на подібний рівень, а онкохворі пацієнти зможуть комфортно лікуватися, адже в нас багато першокласних фахівців. Допоможе відбудовувати країну й персональний досвід кожного біженця, який докладеться до загальної справи, вважає пані Альбіна.
Фото: Фотосток
Читайте також: Хліб від інклюзивної пекарні Києва: як столичні волонтери допомагають бахмутянам?
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
