Українське суспільство вже дозріло до того, щоб обговорювати питання відмови від цього радянського свята, яке закріплює гендерні стереотипи. Водночас під час відкритого голосування в Дії виявилося, що більшість опитаних не готова відмовитись від тюльпанів та листівок з привітаннями найпрекраснішій половині людства. Залишити 8 березня вихідним хочуть 1,3+ млн, зробити 8 березня робочим днем — 703+ тисячі, не визначилися — 110+ тисяч.
В чому проблема?
Ми звикли, що 8 березня це день квітів, жіночності та весни. Але які наслідки для нас несуть ці застарілі догми? Як стереотипи, які супроводжує святкування жіночого свята впливає на наше повсякденне життя, на життєвий вибір і стосунки з суспільством.
“Я навчаюсь на рятувальника і чула дуже багато слів про те, що ти ж жінка, нащо воно тобі. На перших курсах, часто казали “вона ж дівчинка, воно їй не треба, але згодом і це минуло”, — ділиться курсантка Василиса Глухова з Бахмута, яка наразі навчається у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності.
Василиса Глухова. Фото: особистий архів героїні
Дівчина визнає, що через стать стикалася з засудженням з приводу вибору професії від рідних. Вважає, що проблема є, і вона йде від старшого покоління. Героїня підтверджує, що ситуація значно покращилася за останні чотири роки її навчання:
“Помітні зміни, починаючи від вбиральні для дівчат закінчуючи зручними казармами і ставленням до дівчат”.
Василиса вважає себе феміністкою, адже кожного дня доводить, що жінка може працювати у “чоловічій” професії і мати своє місце у системі.
“Фемінізм це — це право жінки на думку, на слово, на високооплачувану працю, право бути рівними з чоловіками у своїх правах”, — розмірковує дівчина.
Коли і чому виник фемінізм?
Яна Сердюк. Фото: особистий архів героїні
Фемінізм — це насамперед рух за рівність жінок і чоловіків у всіх сферах життя. Зародження фемінізму пов’язують зі змінами, які відбулися в історії людства, зокрема, це перехід від традиційного суспільства до модернізації та індустріалізації.
У XVIII-XIX століттях в Європі та Північній Америці відбувся ряд соціальних та культурних змін, які змусили жінок вимагати більшої свободи та рівності. Ці зміни містили в собі рух ілюмінації, розвиток капіталізму та зростання змін у громадському житті. Жінки стали вимагати прав на освіту, голосування, права на власність, рівність перед законом та інші права, які чоловіки мали з різних причин.
“Коли я чую про фемінізм – відчуваю себе вдячною тій історичній спадщині, тим людям, які хотіли бути вільними від шаблонів і моделей гендерно забарвленої поведінки. Я поважаю усіх особистостей, які на той час відчули цю потребу в рівності і мали внутрішню силу і мужність, щоб обстоювати її, комунікувати про цю потребу і були готові діяти аби задовольнити цю потребу”, — наголошує студентка факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Яна Сердюк.
Історія українського феміністичного руху
Розвиток феміністичного руху почався більше ніж 100 років тому. Ми зібрали хронологію найважливіших подій, які вплинули на боротьбу жінок в нашій країні:
- Початок 20 століття: перші жіночі громадські організації. Найбільш відомою з них є Громада українських жінок (ГУЖ), заснована в 1907 році.
- 1917-1920 роки: в Україні відбулась революція, що призвела до зміни соціально-політичного ландшафту країни. Жінки активно брали участь в цих подіях, що підвищило їхню свідомість та заохотило до подальшої боротьби.
- 1920-1930 роки: епоха українського фемінізму. Жінки займалися різними справами, у тому числі і діяльністю в жіночих організаціях, таких як ГУЖ, Український жіночий союз тощо.
- 1940-1960 роки: після Другої світової війни, СРСР заборонив жіночі громадські організації, що призвело до зменшення активності українських феміністок.
- 1970-1980 роки: рух за рівність статей і боротьба проти дискримінації жінок на роботі та в суспільстві.
- 1990-ті роки: у період становлення незалежної України, було засновано багато жіночих організацій, таких як Український жіночий фонд, Жіночий простір, ГО “Феміністична молодь”.
В Херсоні відбулась “феміністична” хода, 2020 рік. Фото: IPC-Херсон
- 2000-ті роки: в Україні стало популярним поняття “гендер” і з’явилося багато досліджень, що досліджували статеві стереотипи та дискримінацію на основі статі. Було прийнято ряд законів, що гарантують рівні права для жінок та чоловіків.
- 2014-2015 роки: українські жінки активно брали участь в революції Гідності та війні на Сході України. Багато жінок відчули на собі важливість бути активними громадянками та здобули додатковий досвід у боротьбі за свої права.
- Сьогодення: Український фемінізм продовжує активно розвиватися. Жінки використовують соціальні мережі та інші онлайн-ресурси, щоб спілкуватися та обговорювати свої проблеми. Також, з’являються нові організації, які борються за рівність та права жінок, такі як “Феміністична хода” та “Жінки проти насильства”.
“Фемінізм в Україні розвивається швидше і співпав з основними політичними перетвореннями 2000-х років. Можливо саме завдяки жінкам революції мають результат і наразі готовність воювати і виборювати свободу, на відміну від закордонного руху фемпацифізму”, — вважає викладачка соціально-гуманітарних дисциплін Олена Тітова.
До чого тут 8-ме березня?
Юлія Павлова. Фото: особистий архів героїні
Кризовий психолог Юлія Павлова говорить, що в нашому суспільстві все ще присутні наративи, які прийшли до нас з СРСР й не дають можливості рухатись далі. Цей день закріплює стереотипи щодо зовнішнього вигляду жінки – вона має бути жіночою, красивою; її соціальної ролі – жінка обов’язково має бути матір’ю, має одружитися. Під жіночістю передбачається й особлива поведінка – це лагідність, поступливість та ін.
“Я не люблю привітання на 8 березня із днем весни й краси, інколи я чую про обов’язок жінки народити, бути красивою, готувати. Старші з моєї родини намагалися втовкти мені в голову, що мене ніхто не візьме заміж, якщо я (тут довгий список). Проте ці спроби припинилися, коли я повторила кілька разів, що я і не хочу заміж. Я ще ловлю здивовані погляди чоловіків, коли плачу за себе, або кажу, що наступна вечеря тоді за мій рахунок (навіть від простих знайомих, бо вони звикли платити за дівчат)”, — пояснює Юлія.
Олена Титова. Фото: особистий архів героїні
Викладачка пані Олена Титова розповідає, що зазнавала пригнічення через свій вибір:
“Мене звинувачували в недостатній жіночності за прямолінійність у спілкуванні, тривалий час критикували за носіння джинсів, брюк та комбінезонів, бо нібито освітянкам, то не личить“.
Чого хочуть феміністки?
У сучасному світі існує багато міфів про фемінізм. Насправді фемінізм — це право вибору, можливість жінки самостійно обирати комфортний для себе одяг, зачіску, професію тощо. Феміністки носять плаття тому, що вони так хочуть, їм так подобається та вони мають на це право, як і ходити у штанях та oversize одязі.
“Фемінізм – це віра у рівноправність, це ідея самовизнання і самореалізації. Якщо трактувати фемінізм як рівність прав чоловіків і жінок у забезпеченні власних потреб і самореалізації, то я вважаю себе феміністкою. Я готова відстоювати свої права і я готова допомагати іншим також не боятися говорити про свої”, – ділиться Яна Сердюк.
В Україні існують організації, які допомагають жінкам бути щасливими і долати різні стереотипи і перешкоди. До них можна звернутися за допомогою, або долучатися до феміністичного руху.
Загалом відмовитись від 8-березня не означає вбити в собі жінку, це означає бути такою людиною, якою ти хочеш, бути незалежно від суджень, які приписують твоїй статі.
“Декілька років тому я навчалася водінню. Інструктор сказав, що потрібно на машину, на якій я буду їздити після здачі іспиту, повісити жіночу туфлю (такий як би знак) – я відразу відповіла, що такого ніколи не зроблю! Оця модель мислення, того що – я маю використовувати додаткові гендерно забарвлені знаки, щоб підкреслити, що я жінка і щоб інші учасники дорожнього руху сприймали мене як щось інакше (не звичайного водія) – мене відверто і зачепила, і вразила одночасно. Вона і породжує багато стереотипів і шаблонів того, як мають або не мають поводитися люди (базуючись уявленнями про стать). Будьте тими, ким ви самі хочете бути – а не тими, ким інші хочуть, щоб ви були”, – ділиться Яна Сердюк.
Примітка: Матеріал є результатом дослідження в рамках Інформаційного проєкту “#Я_МОЖУ_БУТИ_СОБОЮ!”. Створений за підтримкою громадських організацій “Рада жінок Донеччини”, “Альянс за громадські права” та квіткарні “Deloriya flowers”
Фото: “Бахмут. IN. UA”
Читайте також: «Рожеве то для дівчинки, а голубий – для хлопця»: як гендерні стереотипи можуть заважати нам бути щасливими
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!