Тетяна Красько раніше жила в прифронтовому Нью-Йорку, на лінії зіткнення. До вибухів жінка звикла ще з 2014 року, але повномасштабна війна змусила їхати з дому. Зараз активістка живе на Полтавщині у місті Миргород, опікується притулком для переселенців.
Про труднощі, які спіткають вимушених переселенців, життя в новій громаді та депресію українців після евакуації — героїня розповіла редакції «Бахмут. IN. UA».
Знайомство з гуртожитком для переселенців
Тимчасово-вимушені переселенці на Полтавщині. Фото: Фейсбук
Тетяна Красько — членкиня ГО “Студія громадських жіночих ініціатив”, яка підтримує жінок в евакуації. Після приїзду на Полтавщину, близько місяця жінка не могла нічого робити, була апатія, але героїня вирішила, що жити так не можна й почала шукати де є осередки переселенців, щоб допомагати їм. Таким місцем став гуртожиток в селі Хомутець, тут живе менш як три тисячі місцевих жителів.
«Вперше ми туди поїхали у травні, або на початку червня 2022 року. Коли ми приїхали допомоги туди не привозили, а на той момент там було 80 людей, зараз вже менше. Багато людей виїхали в січні, було дуже холодно, проблеми з опаленням. Ні дров, ні вугілля не було. Ми завезли їх за допомогою Восток-SOS у березні», — розповідає пані Тетяна, додає, що дров зараз вистачить й на майбутню зиму.
Читайте також: Громадський діяч Андрій Грудкін розповів про демократію, відновлення Донеччини та ставлення до колаборантів
До березня працівники коледжу, які надали гуртожиток, самотужки надавали дрова, щоб зберігти хоча б мінімальне тепло. Гуртожиток для переселенців потребує ремонту, каже громадська діячка. Активісти за допомогою грантової програми завозили посуд, речі для сну, холодильники та пральні машини. Осінню підключилися міжнародні організації, а от літом з допомогою було сутужно. Річ у тому, що Хомутець — це невелике село, віддалене від самого Миргорода, тож волонтери не знали перший час, що в громаді є постійно перебуваючі переселенці.
Як облаштований побут у людей?
Спільне місце в гуртожитку, де люди можуть випити чай чи зіграти в настільні ігри. Фото: Фейсбук
Кожна родина, каже Тетяна Красько, живе в окремій кімнаті на 20 квадратних метрах. Тут вміщаються чотири людини, переселенців не селять порізно, тож це вагомий плюс. Деякі мешканці гуртожитку вже почали робити ремонт у кімнаті, щоб покращити умови життя.
Також коледж надав людям невелику ділянку для городини, хто має сили, — вирощує овочі чи зелень. Час від часу до гуртожитку приїздять перукарі, щоб люди могли привести зачіску в порядок.
Тетяна Красько. Фото: Фейсбук
Щоб інтегрувати переселенців у нову громаду започаткували проєкт за підтримки ООН — «ВПО, як ресурс для розвитку громади». Також провели соціологічне дослідження, виявилося, що переселенці до місцевих ставляться краще, ніж ті до них.
«Чому так? Це дуже цікаве питання. Здавалося, що люди повинні входити положення тих, хто залишився без нічого. Ми проводили заходи для місцевих й переселенців, щоб їх познайомити. Ті, хто приймав участь у проєкті через місцевих людей, вони об’єдналися, підняли дух й готові далі співпрацювати. В гуртожитку для ВПО ми створили спільний простір, закупили матеріали для ремонту, а працівники коледжу зробили цей ремонт. Закупили настільні ігри, меблі, щоб люди в гуртожитку могли зібратися разом навіть попити чай, поговорити й подивитися телевізор. Відтворили такі домашні умови», — розповідає громадська активістка.
Роботу в маленькому селі знайти важко, допоміг коледж, який запропонував пару вакансій. Втім здебільшого коли люди приїздять потрібно немало часу, щоб усвідомити все, що відбувається.
Емоційні переживання у переселенців
В гуртожитку люди можуть помалювати разом з дітками. Фото: Фейсбук
В шелтері на Полтавщині мешкають переважно люди похилого віку з Донецької та Луганської областей, є тільки три молоді родини. Після приїзду багатьом важко впоратися із депресією, каже Тетяна Красько. Є люди, які вже все втратили, є ті, в кого ще є майно, але воно може бути знищене.
«Людей старшого віку важко зібрати разом, пояснити для чого їм це, хоча й часу у них вдосталь. Потім вони вже звикли, самі приходили, грали в настільні ігри, сміялися…Переживають люди багато, є родина, в яких батьки в Часів Ярі залишилися», — розповідає активістка.
Грант для жінок-переселенок
Громадська діячка. Фото: особистий архів героїні.
ГО “Студія громадських жіночих ініціатив” в планах має організувати грант для жінок-ВПО, який допоможе їм відкрити власну справу.
«Це буде великий проєкт, розрахований на вісім місяців, до листопада. Участь візьмуть близько 20 жінок, будуть тренінги для них, навчання основам бізнесу. Наша мета, щоб учасниці на виході написали бізнес-план. Тендер ми вже оголосили, в кінці обиратимуть 7 учасниць, які поїдуть до Чернівців. У цій області найбільший показник відкриття бізнесу від ВПО з 2014 року. 5 найкращих ідей отримують можливість від нас придбати необхідне обладнання на старт власної справи», — пояснює Тетяна Красько.
Анонс гранту вже незабаром опублікують на сторінці ГО. Бахмутянок, які зараз проживають на Полтавщині також запрошують спробувати свої сили.
Фото: особистий архів героїні
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
