Анна Мурликіна — головна редакторка міського маріупольського сайту 0629. Завдяки виданню тисячі маріупольців, які зараз евакуювалися можуть дізнаватися новини з окупованого росіянами Маріуполю. У місті залишилися анонімні джерела, які допомагають дізнаватися про ситуацію. Більше про життя в окупованих містах читайте в матеріалі про Світлодарськ.
Пані Анна поділилася із редакцією «Бахмут.IN.UA» буднями роботи сайту 0629, місто якого зараз в окупації.
Сайт для маріупольців — це про історії людей
Анна Мурликіна. Фото: Фейсбук
Сайт 0629 працює не тільки з джерелами на окупованій території, але й охоплює громади маріупольців, які зараз живуть в різних частинах України та закордоном.
«В першу чергу це історії людей, які змогли виїхати й зараз мають в собі сили відновлювати своє життя – не важливо де в Україні, чи закордоном. Дехто відбудовує бізнес, дехто починає своє життя спочатку, бо є люди, які не можуть знайти роботу, вони шукають психологічної підтримки», — пояснює Анна Мурликіна.
Інформувати про події в Маріуполі, який сьогодні окуповане російськими військами дуже нелегка. Пані Анна додає, в місті у них не лишилося журналістів, є тільки анонімні джерела, які допомагають дізнаватися про поточну ситуацію, також джерелом інформації стають канали в телеграмі, як проукраїнські, так й окупантів.
В Маріуполі люди бояться говорити через доноси
Доноси були поширені в радянські часи. Фото: DW
Маріуполь був вщент зруйнований росіянами, проте зараз вони активно намагаються його відбудувати. На пропагандистських каналах публікують дописи із новими будинками, на місці тих, де окупанти поховали тисячі людей. Відбудову Маріуполя активно висвітлюють російські ЗМІ, в нові будинки заселяють вихідців з рф, переважно це люди, які раніше працювали в росії за низьку оплату, тут вони отримують 200 тисяч рублів, (60 тисяч гривень) розповідає Анна Мурликіна.
«Робітники з Узбекистану в Москві поводяться тихо й чемно, просто тому, що поруч з москвічами вони все ж таки безправні люди, які ще й мають нижчу оплату. В Маріуполі вони відчувають себе зовсім по-іншому», — додає головна редакторка сайту.
В той час, маріупольці, яких змушують доєднуватися до будівельних робіт, отримують за ту ж роботу максимум 70 тисяч рублів, (ред. близько 43 тисяч гривень) а заважаючи на ціни, які зараз в місті — цих коштів ледь вистачає аби покрити базові потреби.
«Ситуація в Маріуполі така, що спілкуватися з журналістами, і не тільки з ними — дуже небезпечно. Останніми місяцями розповідають, що збільшилися доноси. Я не знаю, з чим це пов’язано. Люди бояться спілкуватися зі своїми сусідами, колегами на роботі й розповідати про те, що вони дійсно думають про окупацію», — каже співрозмовниця.
Ще одним джерелом інформації для редакції стала їхня пошта, туди люди відправляють новини анонімно, а інколи й просто цікавляться конкретними подіями, людьми.
«Нам дуже важливо підтримувати цей зворотний зв’язок, хоча я чесно скажу, інколи ми не можемо допомогти цим людям. Це мій біль, бо я розумію, що в тих питаннях виживання, які в першу чергу цікавлять людей в окупації — ми не можемо допомогти. Якщо у людини місяць немає світла — ми не можемо на це вплинути, як це було при українській владі», — ділиться в розмові пані Анна.
«Наразі неможливо встановити точну кількість жертв у Маріуполі та Волновасі»
Маріуполь зруйнований російськими окупантами. Фото: з відкритих джерел
Щодня на каналі голови Донецької ОВА Павла Кириленка з’являється звіт щодо жертв на Донеччині, й єдине, що в цьому звіті залишається незмінним рядок: «Наразі неможливо встановити точну кількість жертв у Маріуполі та Волновасі».
Ці міста непідконтрольні українській владі, а точні цифри жертв дуже приблизні, пані Анна розповіла, як відбувалася фіксація загиблих у блокаді:
«У нас була можливість спілкуватися з представниками патрульної поліції й територіальної оборони. Вони повідомляли, що в перші дні повномасштабного вторгнення, вони ходили по дворах й фіксували просто кількість, наприклад: «Двоє в будинку, по такій то вулиці, троє загиблих у дворі», писати особисті дані людей не було можливості. Складали ці списки на листах, таким чином зафіксували 22 тисячі загиблих, рахувати перестали на початку березня 2022 року, через обстріли це було неможливо. Я дуже скептично ставлюся зараз до будь-яких цифр щодо кількості загиблих, бо вони навіть приблизно не точні».
В Маріуполі згодом тіла загиблих почали звозити у морги, зокрема й імпровізовані. Один з таких біля ТЦ Метро, де роздають гумдопомогу. Там за парканом збирали тіла загиблих, викопували з дворів, звозили з усього міста, розповідає пані Анна. Потім морги вже не мали куди вміщувати загиблих, а люди, які хотіли знайти рідних змушені були ходити між рядами мерців, які просто лежали на підлозі й шукати своїх близьких.
«Саме десь 80-100 тисяч людей не вистачає на обліку, їх не дораховують в Україні, в Європі, й ми точно не знаємо скільки людей поїхало до російської федерації. Але це все приблизні цифри, будемо дізнаватися після деокупації», — наголошує головна редакторка міського маріупольського сайту 0629.
Партизанщина в Маріуполі є, але ці люди наражають себе на велику небезпеку
Маріуполь до війни. Фото: Фейсбук
Нещодавно в мережі опублікували відео, у якому українці відверто висловлюють зневагу до російських окупантів в Маріуполі. Згодом, пропагандистські канали опублікували відео де молодь змусили публічно вибачатися за свої слова. Такі випадки в місті непоодинокі, на досвіді пані Анни є історія, коли підліток тривалий час займався партизанщиною. Зараз він вже не безпечній території, російська окупаційна влада, тим часом його оголосила в розшук.
Однак, не всі історії закінчуються так, зазначає співрозмовниця. Якось двоє підлітків в Маріуполі створили проукраїнський канал, їх знайшли, залякали, й тепер діти змушені знімати пропагандистські ролики. Протидіяти російській владі в Маріуполі дуже небезпечно, люди ризикують життям, однак спротив все одно є.
«Людей, які виходили з українським прапором біля Драмтеатру потім змушували публічно каятися. Люди не вільні, вони не можуть виявляти свої справжні думки та почуття», — каже Анна Мурликіна.
Проросійська частина населення та відбудова Маріуполя
Проєкт Re:Mariupol представив перші деталі відновлення міста. Фото: з відкритих джерел
Великою проблемою в Маріуполі стало й те, що в місті справді є чимала частина проросійської молоді, й це негативно впливає на загальну тенденцію. Що потім робити з такими людьми — важко відповісти, додає пані Анна. Молодь, яка має прихильність до рф в основному перейняла її від батьків, зараз ці люди малюють російські мапи, співають пісні для рф та підігрують російській пропаганді.
«Коли я дивлюся на таку молодь — то стає дуже сумно. Їх же не посадиш у в’язницю. Вони зневажають ту країну, в якій народилися», — додає жінка.
Ми поговорили й про відбудову Маріуполя, на думку Анни Мурликіної ця тема зараз на часі, адже важливо думати про деокупацію міста й його відновлення.
«Є люди, які вважають, що треба спочатку звільнити, а потім розмовляти, а є точка зору, що потрібно готуватися до звільнення. Я прихильниця другої точки зору, бо знаю, як працює бюрократична система. При деокупації міст, як Маріуполь, Бахмут, Волноваха та інші — треба думати, як дати людям, які пережили цю окупацію все найнеобхідніше. Воду, світло, газ, безпеку. Якщо ми прийдемо в ці міста без плану дій, то ми будемо тільки пів року тендери проводити. А є ж міста, які були окуповані ще з 2014 року, що тим людям казати? Які меседжі доносити? Потрібно знати наперед. Якщо у нас не буде розуміння, то хто нам буде давати гроші?», — пояснює співрозмовниця.
Проєкт Re:Mariupol представив перші деталі відновлення міста. Фото: з відкритих джерел
Пані Анна додає, важливо, щоб всі розуміли, що будуть робити у перший день деокупації міста, перший місяць, а вже потім вибудовувати довгостроковий план. Покрокові й сплановані дії мають мати місце, щоб Україна могла залучати донорів. Умовно, якщо прийде меценат, який захоче щось побудувати у деокупованому Маріуполі чи Бахмуті — який шанс, що він буде чекати на якийсь проєкт, а не візьме вже готовий й почне втілювати?
«Ми не знаємо, в якому стані й коли повернеться Маріуполь, з дітьми туди повертатися не можна буде, бо розмінування триватиме роками. Хто буде викладати в школах, чи повернуться українські вчителі, бо ці що працюють зараз сподіваюсь втечуть в російську федерацію».
В підсумку співрозмовниця зауважує, на жаль, росте відсоток людей, які не планують повертатися у місто після деокупації. У кожного різні причини, хтось вже пустив коріння в новій країні, запустив бізнес, знайшов роботу, а хтось Маріуполь асоціюватиме з болем, смертю та могилами, бо втратив там рідних.
Вам буде цікаво:
- Чи можливо відбудувати Бахмут після перемоги?Чи можливо відбудувати Бахмут після перемоги?
- Компенсація за зруйноване житло для ВПО — опитування бахмутян
Фото: «Бахмут.IN.UA»
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!