Щорічно у третю неділю липня в Україні відзначають День працівників металургійної та гірничодобувної промисловості. Для бахмутян це свято було особливим, адже у місті діяло провідне підприємство металургії країни і одне з найбільших виробників кольорового прокату в країнах пострадянського простору і далекого зарубіжжя. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Завод по обробці кольорових металів у Бахмуті (Цветмет) повністю припинив свою діяльність.
Підприємство, на якому працювали понад 600 фахівців, виробляло продукцію під машинобудування, кабельно-провідникову продукцію, латунні, мідні труби, плити, листи тощо. Цветмет користувався попитом у закордонних замовників і клієнтів.
Генеральний директор Заводу по обробці кольорових металів Віталій Малихін розповів редакції «Бахмут IN.UA», що сталося з підприємством та його працівниками після початку війни.
Ситуація на заводі
Чи вдалося евакуювати якесь обладнання?
Нічого не евакуювали, все там лишилося на заводі. Там 300-тонні преси. Щоб демонтувати треба витратити було до пів року, а то й більше. Тому що все централізоване: станція олії окалини, кислі стоки, нейтралізація, технічна водооборотна (там 17 кілометрів труб для води).
Люди зараз не працюють, всі влаштовані на біржі праці та чекають, коли все припиниться та нормалізується. Яка ситуація на заводі ніхто не знає. Наразі туди неможливо потрапити.
Генеральний директор Заводу по обробці кольорових металів Віталій Малихін із нагородою «Золоті руки» (рейтинг кращих компаній України). Фото: Facebook
Скільки спеціалістів працювали на Цветметі?
До повномасштабного вторгнення на заводі працювало 650 людей. Після початку війни за власним бажанням звільнилося 550 співробітників. Десь 10 частина залишилася. Це переважно начальники цехів, висококваліфіковані фахівці. На випадок, якщо запускатись потрібно буде, то потрібні спеціалісти. Тому цей кістяк тримаємо для запуску.
Колектив ТОВ «ЗКМ» 16 липня 2021 року. Фото: Facebook
Чи отримують працівники зарплату?
Нині нічого не виплачується, бо фінансової дії немає та реалізації немає. Тому все у режимі очікування. Тих, хто навіть став на біржі праці, потім по дзвінку повернутись на підприємство.
Виробнича лінія «ЗКМ» до війни. Фото: Facebook
Відновлення роботи Цветмету
Чи можна виробляти аналогічну продукцію в іншому місті України?
Пропозицій з відновлення роботи в іншому місті ми не отримували. Таких заводів у радянському союзі було лише п’ять. В Україні діяло одне таке підприємство, наше.
Для підтримки діяльності такого заводу потрібні відповідні енергетичні потужності. Необхідно 3-5 мільйонів кіловат (3-5 мегават) для роботи. На Західній Україні навіть немає таких потужностей в енергетиці, аби туди перенести завод.
Ну і плюс шкідливе виробництво. Там свій шламонакопичувач, свій басейн з викиду шкідливих відходів, фільтрації води — цілий комплекс. Якби це було державне підприємство, думаю, може, й було б ухвалено якесь рішення.
Виробнича лінія на заводі. Фото: Facebook
Чи можуть окупанти відновити роботу Цветмету?
Без нас, доки там перебувають росіяни, ніхто завод не запустить, бо там багато тонкощів та нюансів. Якщо підприємство навіть ціле залишилося, його ніхто не запустить. Тому що там сервери та коди прописані. Дуже багато нюансів.
Процес виробництва труби на «ЗКМ». Фото: Facebook
Як працював Цветмет до вторгнення росії в Україну?
Ми здебільшого робили продукцію під машинобудування та кабельно-провідникову продукцію, мідні труби. Але, переважно для машинобудування. В Україні реалізували лише 10% продукції. Решта виробів до вторгнення йшли: 70% — до ближнього зарубіжжя, 20% — на дальнє та 10% — Україні. Ось такий був портфель замовлень.
Після вторгнення росіян іноземні замовники переважно цікавилися інформаційно. Фінансово в Європі підприємствам також усім складно. Кажуть, що коли відновимо роботу і далі замовлятимуть асортимент нашої продукції (шини, прутки та профілі всілякі).
Продукція «ЗКМ». Фото: Facebook
Співробітники заводу підтримують зв’язок в евакуації
Я здебільшого спілкуюся з начальниками цехів та структурних підрозділів. Кожному начальнику доручено спілкуватися з робітниками, дізнаватися, яка ситуація, чого потребують співробітники. Тому що по всій Україні: в Києві, Одесі, Дніпрі, Жовтих Водах і в Кривому Розі свої хаби бахмутські знаходяться. Так, вони спілкуються, підтримують стосунки.
З підприємства у нас близько 70 осіб на Дніпропетровщині, саме співробітників заводу. Це Кам’янське, Дніпро та Павлоград. Решта в Одесі, Олександрії, Кропивницькому, під Київ багато поїхали.
Продукція «ЗКМ». Фото: Facebook
Спеціалісти втратили роботу
Нашим людям важко знайти роботу, бо спеціальності вузькопрофільні. Плавильники, волочильники, шахтівники, кранівники. Ті, хто був у слюсарних підрозділах (зварювальники, верстатники), швидко зорієнтувалися, адже це завжди був дефіцит. А вузькопрофільні фахівці наразі фактично залишилися без роботи. Важко, адже був і стаж, і пільги. Зараз співробітники чекають, доки завод відновить роботу.
Продукція «ЗКМ». Фото: Facebook
Скільки часу знадобиться для відновлення заводу після деокупації Бахмута?
Залежить від ступеня руйнувань комунікацій. Якщо там зруйновані тільки дахи, технології дозволяють відновити досить швидко. На мій погляд, якщо пошкоджено саму структуру, трубопроводи, резервуари — легше побудувати десь у новому місці, щоб не витрачати сили та кошти на демонтаж.
Один із цехів з готовою продукцією. Фото: Facebook
Читайте також: Чи стане бахмутський Цветмет другою Азовсталлю?
Фото: Facebook
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!