Наша редакція побувала на заході для бахмутян в Кременчуці на льодовій арені “Айсберг”. Там, переселенки з Часів Яру Юлія й Олена розповіли, як пройшла евакуація для них, та заради чого треба виїжджати усім.
Юлія та Олена мешканки Часів Яру, які були вимушені покинути свої домівки ще влітку, щоб зберегти своє життя та життя своїх дітей. Зараз родини героїнь живуть в Кременчуцькому районі, селі Піщане й жодної хвилини не шкодують, що виїхали.
Олена виїхала перша
Олена згадує, що вони вирішили виїжджати, коли її дитина припинила спати ночами, бо боялась не прокинутись. Житло родина знайшла через сайт “Прихисток”. Люди в селі Піщане з радістю прийняли в себе вдома переселенців безплатно:
«Вже коли ми були тут, і нас на вулиці звільнився будинок, я запропонувала Юлії їхати сюди, бо там залишатись вже не можна було».
Історія Юлії
Ще у червні Юлія зрозуміла, що залишатись у місті більше не можна й евакуаційним автобусом виїхала в Дніпро. Там їм надали прихисток і безкоштовно нагодували, а вже звідти родина поїхала в село Піщане:
«Коли нас обстріляи касетними бомбами, ми одразу зрозуміли, що залишатись небезпечно. Дружина мого кума загинула на місці, а ми просиділи ніч у підвалі й наступного дня одразу виїхали. Будинок в Піщаному нам надали люди безкоштовно, ми оплачуємо тільки комунальні послуги».
Жінки розповіли, що гуманітарну допомогу отримують кожного місяця, цього їм вистачає. Також, запевнили, що люди дуже добрі, завжди питають чи необхідно чимось допомогти. Доньки вже знайшли собі гурток і ходять в циркову школу, тому життя йде, хоч і не в рідному місті.
Чи планують повертатись?
Юлія знає, що житло в Часів Ярі в них вже зруйноване, було дуже багато прильотів, тому питання щодо повернення додому дуже складне:
«Повернутись хочеться дуже, але наразі там більше немає житла, там все заміновано й майбутнього для дітей, нажаль, також немає».
Чому люди досі залишаються в Бахмутській громаді?
Попри всі вмовляння та вимагання від влади й волонтерів, в Бахмуті досі залишається близько чотирьох тисяч людей, серед яких як мінімум 38 дітей. Юлія впевнена, що поки в родині не станеться горе, або не прилетить вже “під ноги” ці люди не почують ніяких вмовлянь:
«Наші люди непробивні, бережуть будинки й речі, хоча як можна опікуватись цим? Життя – це найголовніше, особливо життя ваших дітей. Люди, які досі залишаються там з дітьми, це безвідповідальні батьки. Наші діти досі бояться сирен і плачуть, а що буде з тими, хто сидить там я боюсь уявити», – впевнена Юлія.
Нагадаємо, що в Бахмуті проводять евакуацію від Пунктів Незламності. Від залізничного вокзалу виїзд відбувається дуже рідко й проблематично.
Щоб виїхати до безпечного регіону та врятувати свою родину від постійних обстрілів, необхідно залишити заявку за телефоном:
098 890 3318 або 066 285 6290
для евакуації тяжко хворих і осіб з інвалідністю необхідно телефонувати за номерами 099 710 4872, 099 311 5336, 099 311 5314, 096 108 6048, 096 108 5224;
також залишити заявку на евакуацію можуть за телефоном 095 498 7615.
Світлана Вертола — українська письменниця, дівчина пише книги для підлітків, але насправді їх читають й дорослі, бо інколи хочеться побачити бодай через книгу щось хороше та світле. Світлана сама переселенка, рідне місто героїні — Іловайськ зараз окуповане. Одна з книг авторки, це «Юна. Війна», якраз розповідає про події в 2014 році, коли почалися війна.
Світлана Вертола поділилася із редакцією «Бахмут. IN.UA» своїм баченням на книги, розповіла, як зараз себе почувають українські видавництва, що є популярним на книжковому ринку, та чому Тік-Ток корисний для підлітків?
В Україні дають шлях для розвитку молодим письменникам
Книга «Лель». Фото: видавництво Прометей
Попри те, що в країні триває повномасштабна війна, наші видавництва намагаються не тільки забезпечувати якісними книгами та новими релізами закордонних новинок, але й дають шлях для молодих авторів. Зараз, каже Світлана Вертола, значно зріс попит на українську книгу. Сама авторка полюбляє творчість Андрія Любки, каже, що його книги допомагають легше переживати довгі мандрівки.
«Ті видавництва, які в більшості спеціалізувалися на перекладній літературі, зараз більше шансів дають саме українським авторам. Ті, хто раніше спеціалізувався на нон-фікшні, як от видавництво “Лабораторія”, чи “Віхола” зараз відкривають можливості для прози. Можна надіслати рукопис на розгляд», — говорить письменниця.
До слова, книга «Лель» авторства Світлини Вертоли вийде у видавництві «Прометей», ця новинка була написана під час повномасштабної війни. В сюжеті повісті слов’янська міфологія, нею авторка надихнулася під час життя на Хмельниччині, сюди довелося евакуюватися з Києва.
«Сестра нареченого якось принесла мені книгу про традиційні слов’янські вірування, я вже не пам’ятаю її назви, але саме там я натрапила на бога Леля. Це бог кохання, який ставиться до любові, як до гри. Він закохував у себе дівчат, а потім зникав. Такий собі пікапер, але з попередніх тисячоліть. Я почала шукати про нього більше інформації, виявилося, що його могли створити штучно об’єднавши кілька богів кохання, я вирішила трішки змінити його персонажа. Перенесла його в сучасний Київ, змусила ходити на барахолки, секонди та знайти своє кохання», — згадує Світлана Вертола.
Прочитати книгу авторка радить тим, кому хочеться трохи казки у житті, а крім того «Лель» сподобається тим, хто любить Київ, його вулички та вінтажні барахолки.
Підліткова література показує правильну рольову модель
Світлана Вертола. Фото: надане героїнею
Підліткову літературу зараз читають не лише підлітки. Як каже авторка, вона стала популярною серед покоління міленіалів, молодь якій зараз орієнтовно 25 років, вона також часто обирає саме підліткові книги.
«Я скажу, те що особисто приваблює мене. Мені наразі 25, я якраз є учасником цієї категорії. На мою думку, сучасна підліткова література показує правильну рольову модель. Наведу приклад, в одному із рукописів я описала ситуацію, коли батько родини розпочав конфлікт з дружиною, бо в нього була не попрасована сорочка. Цей приклад я взяла з власної родини, бо побутовими питаннями у нас займалася мама. Редакторка порадила мені змінити цей уривок, бо ми, як письменники маємо закладати інші ролі. Ми маємо показувати, зокрема, що ділити хатні обов’язки потрібно рівноцінно. Хлопці-підлітки можуть перейняти цю модель», — пояснює співрозмовниця.
Авторка вважає, що така, на перший погляд, маленька деталь насправді додає зовсім інші сенси в книгу. А обирають книги такого формату дорослі, щоб відпочити, або ж згадати свої перші відчуття, як от перше кохання, зрада.
Як Тік-Ток просуває читання в Україні?
Світлана Вертола на Книжковому Арсеналі. Фото: скріншот
Не завжди, коли ваша дитина гортає стрічку Тік-Току вона марно проводить час, як вважають батьки. Наприклад, саме завдяки книжковим відео в цій мережі українці активно діляться відгуками на книги, пояснює Світлана Вертола.
«На популярність книг впливає те, що з’явилася величезна кількість тематичних блогів в Інстаграмі, Тік-Тоці, є книжкові клуби. Вони розповідають про книги наскільки цікаво, що інтригують молодь різного віку й самому хочеться почитати.Такі хобі допомагають заземлитися, бо насправді, це якісний час, який ми проводимо для себе», — каже Світлана Вертола.
Майбутній книжковий ринок України, зокрема підліткової літератури письменниця бачить різностороннім, а ще хотіла б, щоб популяризували читання через рекламу в громадських місцях, в метро, торгових центрах. Але є й позитивні зміни, які вже можна бачити.
«Це стосується бібліотек, вони стають хабами, я бачила зали, де люди можуть почитати книгу, випити каву, погратися з дітьми, де юристи допомагали ВПО. Було б дуже добре, якби бібліотеки інтегрували в нашу освіту, робили їх такими сучасними, водили дітей на екскурсії. Але звісно, те, що ми бачимо зараз з книжковим ринком в Україні тішить, посприяла й заборона російськомовної літератури», — каже Світлана Вертола.
Що робити, якщо дитина не любить читати?
Книга письменниці. Фото: надані героїнею
Ми запитали Світлану Вертолу й про іншу проблему, на яку часто скаржаться батьки — це коли діти не люблять читати. Тут важливо діяти ненав’язливо, каже авторка й своїм прикладом показувати підлітку любов до книги. Гарним варіантом буде відвідати книжкові ярмарки та фестивалі. Останнім часом дітям цікаво не тільки бачити книгу, але і її автора.
«Люди дуже дивуються, коли бачать живих письменників. Важливо показати, це живе середовище. Я часто відвідую книжкові фестивалі й бачу цей захват, коли людина бачить перед собою письменника, хоче поспілкуватися», — каже Світлана Вертола.
Письменниця радить відвідувати Книжковий Арсенал, а з останніх актуальних подій планується KyivBookFest. Він пройде в столиці з 8 по 10 вересня. На заході планують презентацію книги «Юна. Війна», ухил буде на життя Іловайську.
Книжка може стати дорогою до адаптації дитини ВПО
Читання можна розглядати як своєрідну психологічну допомогу для підлітків, каже авторка. Світлана сама має двічі досвід внутрішнього переміщення, раніше вона жила в Іловайську, потім переїхала до Бучі.
«Я закінчувала школу в новому місті, наш будинок був зруйнований, це був дуже важкий виклик для мене, освоїтися на новому місці нелегко. Пам’ятаю, що мені допомогли книги, вони відволікають тебе, інколи навіть допомагають знаходити рішення», — пояснює письменниця.
Для тих дітей, які зараз переживають вимушене переміщення авторка радить почитати її книгу «Юна. Війна», вона якраз описує початок війни в Іловайську 2014 року. В сюжеті закохані підлітки Юна та Рома, хлопець залишається в окупації, а Юна їде до Києва, війна розлучає пару й ставить багато важких викликів. Ця книга опинилася у списку премії Львова – міста літератури 2023.
«Я отримувала вже багато відгуків по цій книзі саме від дітей, які пережили внутрішнє переміщення. Вона до певної міри терапевтична, бо дозволяє зрозуміти, що ти не сам. Потрібно знаходити в собі сили пережити це все, зберегти здоров’я, як фізичне, так й ментальне», — говорить Світлана Вертола.
Письменниця радить батькам заглянути на портал «БараБука», тут є багато порад, як правильно говорити з дітьми про війну, й великий вибір книг на цю тему.
Світлана Вертола — українська письменниця, дівчина пише книги для підлітків, але насправді їх читають й дорослі, бо інколи хочеться побачити бодай через книгу щось хороше […]
У 2014 році доля українського Донецька різко обернулася на 180°. Місто, яке раніше стрімко розвивалося захопили росіяни, до них доєдналися такі самі прихильники “русского мира”. […]
Часто при пошуку якоїсь інформації в Інтернеті видача пошуковика видає і статті з Вікіпедії. Навіть якщо людина шукає інформацію українською мовою, десь поряд у цій […]
