Людмила Біла — волонтерка, яка майже 10 місяців ризикуючи життям їздить на передову до військових та у гарячі точки, щоб допомогти нашим хлопцям воювати в комфортних умовах. Про діяльність благодійного фонду команди «Вільні крила» та як пані Людмила знаходить в собі сили працювати — читайте в нашому матеріалі.
Подарунки дітям в Бахмут
Остання поїздка Людмили Білої в Бахмут була вчора, на день Святого Миколая. Саме тому, волонтери роздавали дітям солодкі подарунки. За словами Людмили, малечі в Бахмуті майже немає:
«Дітей в місті майже немає, є приблизно 15 дітей, яких я постійно бачу в волонтерських центрах. 12-15 років в середньому тим, хто залишається, це діти батьків, які не хочуть виїжджати»
На жаль, волонтерка не володіє інформацією про точну кількість дітей в Бахмуті, бо багато з них не виходять з підвалів, також є діти, чиї батьки ведуть асоціальний спосіб життя.
Діти в Бахмуті. Фото: особистий архів героїні
«Є такі з ким неможливо навіть розмовляти. Дитина хворіє, я дуже прошу, щоб її вивезли, але мамі все одно. Вони випивають і не дають вивозити дітей», — наводить приклад Людмила.
В подарунках для дітей, які привозять в прифронтові міста, коробочки з речами, солодощами та іграшками. Кожна підписана кому вона підійде та для скількох років:
«Ми виставляємо оголошення в соціальних мережах, що люди можуть приносити речі, їжу, іграшки, і всі в Дніпрі приносять, те що можуть. Дитячі речі зібрати дуже складно, бо люди, на жаль, приносять багато мотлоху, те що вже самому не потрібно. Ми це все перебираємо й сортуємо, що може підійти дітям».
Допомога військовим
Пані Людмила допомагає ЗСУ. Фото: особистий архів героїні
Основна робота благодійного фонду, це допомога військовим. Дорогою на фронт волонтери заїжджають в міста до людей, куди інші вже не приїзжають:
«Переселенцям ми не допомагаємо. Тільки людям, які живуть біля бойових дій, та до яких не приїдуть інші. Часто ми возимо хліб і люди його цілують, бо для них це справжнє спасіння. Остання точка — це хлопці на передовій», — каже Людмила.
У волонтерському центрі працює більше 70 людей і кожен допомагає всім чим може. Нещодавно зліпили п’ять тисяч вареників та близько двох тисяч пиріжків за тиждень. Пиріжки розподілили по пунктах обігріву, людям під чай, а вареники військовим на передову:
«Привезли пиріжки, чай, лимон, імбир та варення від людей, а вареники солдатам. Вчора бігала, роздавала й вітала зі Святим Миколаєм. А вони всі брудні, втомлені, але щасливі дякували».
Чому волонтерство?
Паски для ЗСУ до Великодня. Фото: особистий архів героїні
До війни Людмила Біла була вчителем музичного мистецтва та художньої культури. Як вона вирішила займатись волонтерством та що дає їй силі всі ці 10 місяців — вона поділилась з нашою редакцією:
«Я вирішила цим займатись 24 лютого й якось закрутилась, що досі цей механізм працює. В день я можу зробити три поїздки в різні сторони. Що мотивує не кидати все? 22річний син, який воює біля Бахмута. У сина є все, бо допомагають волонтери. І я сказала йому, що буду допомагати іншим, щоб і у них було все добре.
Допомога для ЗСУ. Фото: особистий архів героїні
Бо було таке, що хлопці казали: «Ми їмо одну консерву на трьох», і я не могла сидіти на місці».
Людмила впевнена, що від долі не втечеш:
«Вчора їздили в Бахмут, дорога була чиста, їдемо назад, посередині ракета лежить. Я вірю в чудо й знаки долі, впевнена все, що робиться, так і має бути. Я не боюсь, для мене головне — не стати інвалідом».
Гроші на утримання благодійного фонду надають люди, компанії та навіть церква. А волонтери роблять дуже багато роботи своїми руками, повністю за власної ініціативи. За словами Людмили, все завжди з’являється коли потрібно:
«В Дніпрі зовсім інше життя, а в Бахмуті дуже важко й боляче. Не дай Боже пережити всім те, що переживають в Бахмуті».
Якщо ви хочете долучитись до доброї справи та допомогти БФ «Вільні крила», залишаємо реквізити для донатів:
Отримувач: Біла Людмила Миколаївна
5457 0822 2891 8095
Або ж на розрахунковий рахунок БО ” БФ ВІЛЬНІ КРИЛА”
UA663052990000026001050571581
ЄДРПОУ 44878505
«Гроші нам необхідні хоча б на топливо, нам дуже багато хто допомагає, ми все робимо своїми руками, поки всього вистачає, але зайвою допомога ніколи не буде», — каже героїня.
Фото: особистий архів героїні
Читайте також: «Речі приходять в крові, їх потрібно відпирати»: волонтер Анатолій Таран про роботу у шпиталях
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
