В Бахмуті, а тепер ще і в п’яти нещодавно приєднаних селах, загальною кількістю населення більше 80 тисяч, немає спеціально облаштованого транспорту для перевезення людей з порушеннями опорно-рухового апарату. Те, що така послуга вкрай потрібна в громаді підтверджує висока активність людей з інвалідністю – вони беруть участь в спортивних змаганнях не лише в межах області, а й країни, їздять на конкурси краси, отримують реабілітаційні послуги в пансіонатах України, отримують соціальні послуги, відвідують місцеві заходи. Які є можливості, щоб у Бахмутській громаді з’явився такий транспорт, розбирались наші журналісти.
“Ми ж мали такий автобус, він рахувався в Територіальному центрі, але ж ним майже ніхто не користувався – чи не знали, чи фінансової можливості не було. Пам’ятаю, що під час війни автобус простояв три роки на відкритому повітрі – і в холод, і в сніг, і в дощ. Ми все ж таки домоглися, щоб його передали на баланс спорткомітету. Але, на превеликий жаль, підйомник з нього зняли і тепер перевозять звичайних пасажирів!”, – згадує Наталя Зубар, член організації «Бахмутське міське об’єднання інвалідів «Надія».
Голова Управління з питань фізичної культури та спорту Бахмутської міськради пояснює свої дії тим, що використовувати автобус з підйомником, в якому можна перевезти 2-3 людини, економічно не обґрунтовано.
“Ми отримали автобус в неробочому стані, відремонтували його. Так, зняли підйомник, до речі, ми його зберегли та за потребою можна використовувати. Але тепер, автобус використовується за призначенням – перевозимо набагато більше спортсменів, а нашим спортсменам-візочникам ніколи не відмовляємо, вони теж користуються ним!”, – говорить Віктор Лис.
Раніше цей автобус мав підйомник
Про те, що людина на візку відчуває психологічний дискомфорт, коли її на руках кудись переносять, на жаль, ніхто не замислюється. Про те, що автобус з підйомником має призначення саме для перевезення людей з порушеннями опорно-рухового апарату ніхто й не заперечує, але чомусь “економічні вигоди” ставлять вище принципу соціальної справедливості.
Зі сторінки в ФБ Наталі Зубар можна побачити, як вона постійно шукає інформацію про можливості придбання спеціального автобусу для людей з інвалідністю.
“Населення нашої громади трохи більше 17 тисяч осіб, людей з інвалідністю 70 осіб, потреба в спеціальному транспорті була завжди, тому ми скористались можливістю, яку надає держава. Згідно з Постановою Мінсоцполітики №189 ми зібрали пакет документів, склали заявку і отримали в тому році автомобіль. Наші люди дуже задоволені, до того ж ми перевозимо не лише людей, які зовсім не можуть ходити, а й тих, які тимчасово втратили можливість самостійно пересуватись – після інсульту, онкохворих,” – розказує Марія Цуркан, секретар сільської ради.
У такий спосіб отримала спеціальний транспорт і Соледарська ОТГ, з загальною кількістю населення 20581 осіб та 118 осіб з інвалідністю.
“Ми спочатку провели опитування та зрозуміли, що така послуга дуже потрібна людям. Створили службу з перевезення при відділі соціального захисту, а в жовтні минулого року автобус здійснив перший рейс. Працюємо за заявками, одна особа може скористатись такою послугою два рази на місяць. В тому році було лише 14 заявок, зараз попит набагато більше, бо люди знають, інформація розповсюджується”, – розповідає про свій досвід Артур Матченов, начальник відділу з питань социального захисту населення Соледарської міської ради.
На жаль, Бахмутська ОТГ не може брати участь за цією державною підтримкою, бо населення громади складає більше 80 тисяч, а це якраз одне з обмежень Постанови – бюджетні кошти надаються міським радам, населення яких не перевищує 50 тисяч осіб.
Подібну проблему місто обласного значення, з населенням майже 500 тисяч осіб – Маріуполь, вирішило іншим способом. Варто відзначити, що працювали разом – громада та представники місцевого самоврядування.
“Місто повинно бути доступним та комфортним для кожного мешканця. Саме цим принципом ми і керувались. Громадськість подала пропозицію, а місцеве самоврядування втілило наші пропозиції в життя. Майже 1000 осіб з порушенням опорно-рухового апарату, постійного чи тимчасового характеру, два рази на місяць можуть скористатись послугою соціального таксі безкоштовно. Таксі працює вже з 2017 року, сам автомобіль також був придбаний за кошти міського бюджету, його вартість склала 1,5 мільйони гривень”, – розповів Дмитро Забавін, голова Ради громадських організацій та член виконкому Маріупольської міської ради.
В Бахмуті соціальним таксі називають одного з міських перевізників “Классное такси”, послуга якого для людей з інвалідністю на 1,5 гривні за километр дешевше звичайного тарифу. До того ж, автомобілі перевізника не пристосовані для перевезень візків, їх треба розбирати, а це не зручно.
“Візок моєї доньки зовсім не розбирається, тому я викликаю бус, щоб вмістити візок, а тому ніякої знижки не маю. Доводиться подовгу чекати, щоб приїхав сам такий автомобіль, в який можна буде вмістити візок”, – розказує Альбіна Гребенюк, мати дівчинки з інвалідністю, яка користується послугами таксі.
Цей перевізник інколи, для відвідування міських свят, надає послуги безкоштовно, але це не покриває потреби людей з інвалідністю.
“Зараз тривають будівельні роботи Соціального офісу, до якого дістатись можна лише тролейбусом. В місті два низькополих тролейбуса, один з яких часто в ремонті, а ось останній рейс другого – в 14.15 в будні, в 12.00 у вихідні дні. Тобто, після обіду я вже не людина!”, – каже Наталя Зубар.
Артур Радковський, спортсмен на візку і депутат міської ради Бахмутської ОТГ підтверджує слова Наталі, до речі, і сам зараз шукає шляхи забезпечення громади спеціальним транспортом.
Ірина Старолатко мати хлопчика з інвалідністю зверталась на “гарячу лінію 1539” МІністерства соцполітики з питанням, коли запрацює спеціальний транспорт в Бахмуті. Отримала відповідь, що діючими міськими програмами Бахмута на такі послуги фінансів не передбачено.
У місцевого самоврядування Бахмута поки немає впевненості та розуміння, що спеціальний транспорт потрібен на сьогоднішній день. Але, у зв’язку зі вступом у дію Закону України “Про соціальні послуги”, створена робоча група, яка буде протягом року виявляти потреби вразливих груп населення, та, можливо, саме це буде першим кроком на шляху створення служби перевезення та придбання спеціального транспорту в Бахмуті.
“Надання послуги щодо безкоштовного перевезення людей з інвалідністю не є базовою послугою відповідно до Закону України. Але робоча група буде проводити моніторинг, опитування, анкетування людей, до липня поточного року збере дані, і потім, якщо за результатами опитування така послуга визначиться потрібною, то в наступному році буде розглядатись можливість придбання спеціального автобусу за рахунок міського бюджету. Якщо якісь громадські організації захочут допомогти, то це буде добре”, – розказала Інна Сподіна начальник Управління труда і соціального захисту.
“Є дуже чудова пропозиція, як можна отримати спеціальний автобус від міжнародних донорів. Німецька фірма “WINNER” кожного року в жовтні-листопаді на конкурсних умовах надає автобуси, обладнані підйомниками. Про це я вже давно розказували представникам місцевого самоврядування, бо щоб виграти конкурс треба працювати разом! Давайте спробуємо! Я готова знайти людей, які допоможуть нам підготувати пакет документів для участі в конкурсі”, – каже Альбіна Гребенюк.
Як виходить, є декілька варіантів вирішення цієї актуальної проблеми, головне, щоб була взаємодія між громадою та місцевим самоврядуванням Бахмута.
Підготовка цього матеріалу стала можливою завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Менторська програма з журналістики рішень реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» в рамках проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні», який фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.
