Після окупацію Криму Олександр Ширшин вимушено переїхав на підконтрольну територію і жив декілька років у Світлодарську, де разом з однодумцями створив молодіжний центр. LB live поговорили з Олександром після того, як його фото запостив американський історик Тімоті Снайдер. Головне з інтерв’ю читайте в матеріалі.
Олександр Щиршин був взводним у 80-ій бригаді і отримав орден “За мужність” ІІІ ступеня, був поранений під Золотим і дивом вижив, знову повернувся на фронт і боротиниме Україну далі.
Закон 8271
Нещодавно, був ухвалений законопроєкт №8271. Він передбачає посилення покарання військовослужбовцям за низку проступків і правопорушень в умовах воєнного стану. Олександр розповів про своє ставлення до цього:
«На мою думку будуть зловживання з боку командирів. Я слухав Валерія Залужного, я розумію його точку зору, але це перетвориться просто в “савок” і методи, які використовують москалі в цій війні. Цей закон міг би працювати й був би ефективний якби у нас була нормально перевірка військкомату, нормальний контроль командирами й подібне. Тільки в сукупності з іншими методами цей закон дасть результати».
Про ордена для військових
Олександр отримав орден “За мужність” ІІІ ступеня, але майже нікому про це не розповідав. На його думку, нагороди зараз дуже знецінені:
«Багато людей, які їх не заслуговують, отримують їх, а ті, хто заслуговують, не отримують, для мене це дуже прикро. У моєму взводі є хлопці які пережили артобстріли, й просто пекло, й я вважаю за кожен їх вихід можна було давати орден. А ми бачимо ситуацію, як сидить в тилу й отримує нагороду Данила Галицького».
Про хід війни й повернення Луганщини
Зараз на Луганщині йдуть важкі бої, наші хлопці тримають оборону ціною великих втрат, але Олександр вважає, що Луганщину ми повернемо, бо у нас немає іншого виходу.
«Ця війна надовго. І коли на початку Арестович казав два-три тижні максимум, у мене не було рожевих окулярів. Я знаю, що перемога буде, а коли не знаю».
Читайте також: «Рік після поранення лежав у шпиталі, так почав писати»: військовий Іцхак Штерн про волонтерство й вірші
Наша перемога може стати нашою поразкою
«Якщо ми не підготуємось зараз до тих речей, які чекають нас в майбутньому, після фізичної перемоги на полі бою, це може призвести до більшого занепаду нашої країни. Я цього боюсь. Нам необхідні зміни в усіх сферах», – запевняє військовий.
Саме цим зараз наша держава має займатись паралельно з війною, вважає Олександр. Треба бути готовими, до того, що люди повернуться з війни, й розкажуть таке, про що в Україні навіть не здогадувались, а багато дітей залишаться сиротами.
Необхідні будуть зміни й в освіті, бо багато дітей на окупованих територіях або не ходять в школу або ходять з російською програмою, тим самим нам необхідно бути готовими інтегрувати усіх людей з окупованих територій:
«Враховуючи скільки люди жили під пропагандою, на мою думку треба, треба планувати певні правила, щодо заборони зайняття посад, голосування. Бо там так багато “русні”, що швидко ми їх не виженемо».
Про ворога на фронті
В минулому росія повертала свої втрачені території, але в минулому вона не стикалась з такою армією як зараз, саме так вважає Олександр:
«У нас два варіанти, але здатися й половину з нас просто виріжуть, або ми переможемо й росії в теперішніх кордонах не буде. В іншому випадку росія повернеться й ця війна перейде нашим дітям».
Військовий запевняє, що не треба недооцінювати противника. У нас сильний ворог, ми несемо великі втрати, вони серйозно готувались до цієї війни. Але це не означає, що програємо:
«Ми чинимо опір і будемо робити це до кінця».
Фото: Лівий беріг
Читайте також: Чи може Німеччина постачати Україні танки Leopard?
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
