Війна вимагає від нас особистої відповідальності. Українці більше не можуть сховатись за плечі керівника підприємства, міської адміністрації. Наше життя залежить від наших особистих рішень, більше не можна сподіватись, що хтось, щось вирішить. Про такі принципові зміни у внутрішньому сприйняттті себе – у новому блозі письменника, художника Миколи Фоменко.

ДОЖИЛИСЬ

Ранок почався з вибуху десь невдалі. Задзвеніло скло у серванті і більш, скільки не намагався, не спав. В гадках було: де ж воно таке вибухнуло і що могло зруйнувати. І ніякої думки про те, що це ж божевілля. Навіщо руйнувати? Хто відповість мені на це запитання? Що ж воно таке? Хто з’їхав з глузду? Що в такий засіб можна вирішати? Що? Навіщо?

Але  вже нема запитань, саме спостереження: частіше вибухає, де, наші, чи не наші гатять у повітря, у землю? Зранку було десь ось, ось? Сусіди, що у вас? Скло. Повилітали шибки. Навіть цікаво. Щось у житті відбувається. Але, як пояснити це? Чи в загалі зрозуміє хто не будь? А між тим, навряд я такий один.

Було життя, і воно тяглося з якоїсь давнини, тяглося нудотно, неприємно ( може у ідіотів і приємно), але таким усвідомленим чином, що усе можна вирішити. Що для цього існує  держава, закони, порядки. Ти там. Тебе зарегістровано, про тебе пам’ятають. І раптом…, ні не раптом. Раптом,то була б інша справа, а саме поступово ти починаєш розуміти, що все навколо, все, що відбувається, то не лише чужа справа, то ти відповідальний. Прийшов час приймати рішення. Кожен день, кожну годину. Вірогідно прийдеться вирішувати кожну хвилину.

Таке життя вирішує, хто ми. Після цього ми по іншому оцінимо одне одного і самих себе. А поки навіть цікаво. Взагалі, кажуть, що сама загадкова людина для людей, то він сам для себе, бо тільки себе людина не бачить з осторонь. Бувають такі часи, що можна приховати і те і інше, і вийти таким начебто хорошим, а бувають інші часи, коли ти не можеш бути хорошим для всіх, коли ти повинен себе індифікувати, незважаючи на  майбутні негаразди. Вижити не проблема. Проблема вижити людиною, не зраджуючи себе. Не зраджуючи себе! Після зради, то вже не життя. Я це відчуваю дуже гостро, бо маю досвід, бо зраджую себе по десять раз на добу, по дрібницям, не суттєвим пустощам, але відчуття незмінне. Яка різниця, як ти зраджуєш. Трохи, чи не трохи. Головне, що ти не устояв. Так у чому ми повинні устояти? У намаганні жити, як ми того бажаємо. Жити  незважаючи ні на що. Тобто відверто ігнорувати заставити нас діяти по за нашим бажанням, по за нашою волію. Не хтось щось вирішив, а вирішив ти. Це важливо не для історії, хоча і для неї також, а в першу чергу для тебе самого, для майбутнього твоїх дітей. Вчора почув: я простий сварник, або електрик, тобто, я не відповідальний, мені ваші незрозумілості лише зайві проблеми. Моя праця і життя не залежать віть глобальних проблем. Залишите мене у покої. Дайте мені працю і їжу. Дайте людині працю і їжу  і робіть з ним все що завгодно. У двадцять першому столітті. Дорозвивались, дожились.

Читатайте також інші блоги Миколи Фоменко: 

Як припинити війну в Україні мирним шляхом? – блог Миколи Фоменко до молоді

Може пора знайти ту паскудну хромосому, яка відповідає за здатність вбивати, – письменник Микола Фоменко

Куди не повернися, скрізь прикмети біди, на всьому її мерзенний слід – письменник Микола Фоменко

Сухий закон і його наслідки: роздуми письменника про заборону продажу алкоголю під час воєнного стану

Фото Руслан Куркай.

Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов дав інтерв’ю виданню The New York Times, де розповів про те, чому росіяни так зациклилися на Бахмуті.

За словами Кирила Буданова на південному сході Донбасу, політичні амбіції євгена пригожина частково продиктували стратегію з російського боку.

Засновник групи ПВК «Вагнер» оголосив так званий хрестовий похід за захоплення міста Бахмут, щоб витіснити конкурентних командирів у російській регулярній армії, вважає Буданов. На його думку,  ПВК «Вагнер» координує свої дії з армією, але є головною силою на Бахмутському фронті.

Російський генерал, призначений у вересні командувачем російських військ в Україні, Сергій Суровікін, об’єднався з пригожиним у суперництві з російським міністром оборони шойгу, каже Кирило Буданов.

«Тут є лише ідеологічне та медійне питання…Саме тому підрозділи Вагнера так фанатично намагаються захопити це місто. Їм потрібно показати, що вони — сила, і вони можуть зробити те, що не змогла російська армія. Ми це чітко бачимо і розуміємо», — сказав Кирило Буданов в інтерв’ю The New York Times.

Хоча захоплення Бахмута не вважається стратегічно важливим, воно покращило б позиції росії на сході, відкривши дороги до інших міст Донбасу, які все ще перебувають під контролем України, резюмував Буданов.

Фото: Вікіпедія

Читайте також: Росіяни сповільнили темпи наступу в Бахмуті за останні дні, — ISW

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Темпи просування російських військ в районі Бахмута, ймовірно, сповільнилися в останні дні, хоча ще занадто рано говорити про те, що російський наступ з метою захоплення Бахмута досягнув кульмінації. Водночас, як вважає ISW, окупанти прагнуть оперативної паузи.

Такі дані наводить Інститут вивчення війни.

Російські джерела повідомляють, що українським силам в районі Бахмута вдалося дещо сповільнити темпи російського наступу навколо Бахмута та навколишніх населених пунктів. Джерела в рф також стверджують, що ЗСУ відтіснили елементи групи Вагнера на позиції, які вони займали кілька днів тому.

Своєю чергою, українські джерела в соціальних мережах повідомили, що вони повністю витіснили російські сили зі східних околиць Бахмута близько 21 грудня. За оцінками ISW, окупанти здійснили дещо менше загальних просувань в районі Бахмута в листопаді та грудні, разом узятих, порівняно з жовтнем.

Російські війська, ймовірно, намагатимуться підтримувати темпи своїх наступальних операцій в районі Бахмута і, можливо, намагатимуться ініціювати тактичну або оперативну паузу. 

Міністерство оборони Великої Британії повідомило 24 грудня, що російські війська не мають запасів артилерійських боєприпасів для підтримки широкомасштабних наступальних операцій. Відтак, підтримання оборонних операцій уздовж протяжної лінії фронту в Україні вимагає від росіян щоденного витрачання значної кількості снарядів і ракет.

Оперативна група Об’єднаних сил оприлюднила 24 грудня інтерв’ю з українським військовослужбовцем в районі Бахмута, в якому детально описано, що російські війська проводять надзвичайно високі темпи штурмів українських позицій в цьому районі. Попри те вони (окупанти) мають тільки незначний прогрес.

Повідомлення групи Вагнера про великі втрати в районі Бахмута за останні тижні також, ймовірно, призвели до напруження поточних оперативних можливостей російських військ в цьому районі. 

Через нестачу артилерії та людського ресурсу, ISW вважає, що окупанти не зможуть підтримувати активні наступальні операції на Бахмутському напрямку. 

Раніше російські війська виділили значні ресурси на «м’ясорубку» для захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська навесні-влітку 2022 року. Російські сили досягли кульмінації після захоплення Лисичанська і не змогли захопити сусідній Сіверськ на сході або Слов’янськ.

Зацикленість російських військових на наступі з великими втратами для досягнення цілей захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська зрештою підірвала здатність військових рф досягти своєї більш масштабної оперативної мети — оточити ЗСУ в котлі вздовж траси Е40 і дійти до західних адміністративних кордонів Донецької області. 

Невпинний і дороговартісний наступ росії на Бахмут може також погіршити здатність росії переслідувати довгострокові цілі на театрі воєнних дій на Донбасі.

Фото: ілюстративне, Генштаб

Читайте також: Український Бахмут підняв Конгрес США на ноги

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!