Ангеліна Шостак від початку війни на Донбасі є волонтеркою. Жінка, родом з Краматорська, але вже 14 років живе на два міста, одним із яких і є Бахмут. Починала з пошиття української патріотичної символіки, зокрема синьо-жовтих стягів. До слова, пані Ангеліна самостійно опанувала швейну машинку, рідні героїні — чоловік та син, зараз боронять Україну на Сході. В цей час пані Ангеліна активно волонтерить, зокрема вона започаткувала свій проєкт — «лапки» для ЗСУ. Про нього, колекцію вишиванок та евакуацію на Тернопільщину — читайте в матеріалі.
Лапки для ЗСУ
Як каже Ангеліна Шостак, ми часто звикли назвати бійців із ЗСУ котиками, а у котиків — є лапки, з посмішкою розповідає героїня. Невеличкі милі подушки у формі котячих лапок й виготовляє власноруч краматорчанка. Робить це сама, називає себе «волонтером-одиначкою», проте обсяги робіт великі. Такі подушки є не тільки красивими, але й дуже зручними, ділиться героїня. Також, пані Ангеліна почала шити подушки для діток загиблих або полонених героїв — це подушки у формі сов. Такі звірята дуже подобаються діткам. Зараз такі подарунки готуються до Дня Святого Миколая та Різдва, а після свят, пані Ангеліна, планує продовжувати шити подушки на постійній основі.
Подушки у формі сов, які шиє пані Ангеліна. Фото: Фейсбук
«Цей проєкт я започаткувала ще в 2016 році. Тоді я пошила подушечки із зображенням янгола. Хотілося передати через них тепло й турботу захисникам. Зараз, з настанням гарячої фази війни, я згадала за цей проєкт знову. Річ у тому, що наш син 5 червня був поранений, була контузія, він потрапив до госпіталю. Як волонтер, і як мати, яка відчуває, що її дитина в госпіталі — я подумала, що сину було б приємно, зручно — мати таку подушку. Я розробила модель подушки у формі котячих лапок», — каже пані Ангеліна.
Подушки краматорчанка виготовляє з флісу, наповнює холлофайбером, ці матеріали є гіпоалергенними. Також подушки жінка виготовляє на замовлення, але діткам та ЗСУ передає безкоштовно. Окрім того, такі подушки дуже приємні на дотик, розповідає героїня. Вона додає, що шити навчилася сама, в дев’ятому класі на випускний пошила собі спідницю й блузку.
Лапки, які Ангеліна Шостак шиє для ЗСУ. Фото: Фейсбук
«Є фантазія і є мої золоті ручки, ніяких секретів», — з посмішкою ділиться, пані Ангеліна.
До слова, на перших етапах, всі витрати Ангеліна з чоловіком брали на себе, працювали на ентузіазмі. Згодом у соцмережах люди почали замовляти подушки на замовлення, тож хобі почали приносити дохід. Жінка також отримує пенсію по інвалідності, з цих коштів закупляли матеріали, які не є бюджетними, зараз тканина сильно подорожчала, каже героїня. Щоб мати змогу продовжувати шити такі подушки для ЗСУ та діток, пані Ангеліна, закликала небайдужих доєднатися, щоб закупити матеріали.
Чоловіки на фронті
Пані Ангеліна з українським прапором. Фото: Фейсбук
Коханий та син пані Ангеліни сьогодні боронять Україну в лавах ЗСУ. На війні син жінки отримав поранення.
«У нього було два епізоди в житті, коли Господь його вберіг, поруч був янгол-охоронець: 28 квітня, тоді загинув його побратим, ракета влучила в місце де вони дислокувалися, і 5 червня – тоді син з контузією потрапив до госпіталю. Так, само моя вдячність і повага до військових — це такі подушки, у них я вкладаю любов. Ми маємо показувати своїми діями, що ніхто не забутий, щоб це не були пусті слова», — каже жінка.
Зв’язок з рідними жінка підтримує телефоном, вдячна, що є Старлінки, які забезпечують спілкування:
«Зазвичай спілкування у нас проходить так, як у більшості дружин й мам. Прошу ставити “+” у месенджер. Вони мені зранку плюснули – я спокійна. Я в принципі така, що знаю — все буде добре. Потрібно свої думки спрямовувати в русло позитиву і направляти на перемогу. Але “+” від моїх рідних, це вже такий знак, що все добре»
Залежність від вишиванок
Ангеліна та Андрій Шостак. Фото: Фейсбук
На думку волонтерки, українці повинні активно брати участь у громадському житті, вимагати перейменовувати зросійщені вулиці та активно просувати українську культуру в маси. Пані Ангеліна, як і її родина, має чітку українську позицію, а ще жінка захоплюється вишиванками. В розмові ділиться, що має близько 20 вишиванок і любить їх одягати щодня.
«У мене є залежність від вишиванок, в гардеробі точно є близько 20. Ми з Андрієм вінчалися й придбали собі сорочки з Франківщини. Коли ми евакуювалися 14 березня, ми збиралися, в цей час була тривога, Краматорськ обстрілювали, я взяла велику валізу, куди поклала всі вишиванки. Я зараз в Борщеві, але тут вишиванки носять лише на свята, а я тут ходжу весь час у вишиванках. Мене вже всі знають, я приходжу кудись й мені кажуть: — «Ну ви знову у вишиванці, ви така гарна, така файна», — згадує пані Ангеліна.
Героїня зазначає, що її мама дуже багато вишивала. Як стверджує, пані Ангеліна, вишиванка — пасує жінці, навіть краще, ніж маленька чорна сукня.
Життя в евакуації
Декоративні подушки, які виготовляє героїня. Фото: Фейсбук
Є чимало історій, коли переселенці зіштовхувалися з негативним досвідом. Ми дізналися у пані Ангеліни, як її прийняла Тернопільщина. За словами героїні місто зустріло її дуже тепло.
«До переселенців ставлення дуже добре. Був випадок, який це охарактеризує. Я вдома забула своє посвідчення по інвалідності, у мене було фото на телефоні, в ЦНАПі мені повірили й оформили документи. До нас ставлення, як до переселенців іноді краще, ніж переселенців до місцевих. Бувають випадки на ґрунті мови, коли переселенці не хочуть використовувати мову, не хочуть вчити і вимагають, щоб їм не ставили зауваження стосовно мови», — каже пані Ангеліна.
Українська мова в житті Ангеліни
За словами, пані Ангеліни, вона, як і її чоловік, навчалися в той період, коли вивчення української мови можна було виключити. Попри те, батьки пари цього не зробили. В класі української мови було дуже мало учнів, пригадує пані Ангеліна.
«За це ми дуже вдячні нашим батькам. До 2004 року я була абсолютно аполітичною. Новини у нас були російськомовні, але коли сталась Помаранчева революція — ми тоді вперше 5 канал подивились. З того часу, саме це було як перемикач такий…Я націоналістка в такому розумінні саме як нація. Я українка і я цим пишаюся», — каже героїня.
Фото: Фейсбук
Читайте також: «Бажаю побратимам, щоб їхні рідні були в безпеці»: військовий про початок війни на Донбасі, волонтерство й Старлінки
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!