Повномасштабна війна в Україні триває вже майже рік, за цей час російські окупанти втратили понад 100 тисяч осіб. Збройні сили України стримують російську навалу ціною власного життя, без відпочинку вони воюють місяцями. На захист України стали не підготовлені люди, які часто записувалися в ТРО, причому навчання в таких частинах досі знаходиться на низькому рівні. Чим більше триває війна тим більше проблем виходить в публічний простір. Ми зібрали думки військових та експертні матеріали, щоб зрозуміти яка ситуація в лавах ЗСУ і ТРО, і чи очікують оборонці на відпустку або демобілізацію?
Сергій Огородник, журналіст-аналітик та координатор проєкту ЧЕСНО в матеріалі «Дзеркало Тижня» досліджує питання ТРО, неефективних командирів, які призводять до людських втрат та важливість підготовки для бійців. Військові діляться досвідом перебування на фронті, помилок командування та способами їх вирішення.
Що таке ТРО і для чого його створювали?
ТРО. Фото: Фейсбук
За декілька років до повномасштабної війни, у 2019 році, коли в Україні тільки створювалися кадровані бригади ТрО, задум був такий, що в ТрО підуть резервісти оперативного резерву другої черги. Тобто, членами ТРО, мали стати, ті хто не служив і не воював, але може бути корисним у тилу для охорони стратегічних об’єктів.
Для чого це було зроблено? Таким чином хотіли розвантажити Нацгвардію та прикордонників. Вже навесні 2022 року ВР прийняла поправку до Закону «Про основи національного спротиву», згідно з якою підрозділи ТрО стало можливо застосовувати на передовій по всій території України, звідси й почалися проблеми.
Без медкомісій й військового досвіду
Повістка до військкомату. Фото: Фейсбук
В перші дні повномасштабного вторгнення тисячі чоловіків і жінок стояли в черзі до лав ТрО, щоб захищати свою країну. Часто ТРО обирали саме тому, що не були впевнені, в тому, чи приймуть їх в інші підрозділи. Про це нам розповідав й бахмутянин Сергій, чоловік служить в лавах ТРО.
Відтак, до ТРО прийшли різні люди, здебільшого не готові до тривалої військової служби ні морально, ні за станом здоров’я, ні за досвідом та навичками. Крім того, добровольці 24 лютого не проходили медкомісії та часто просто підписували заяву, що вважають себе здоровими, бо воліли швидше отримати зброю і брати участь у бойових діях із захисту рідних міст. Наслідком цього стало те, що через короткий час, приблизно місяць — чимало таких людей через місяць уже були умовно боєздатні.
Читайте також: «Я знаю друзів, які повернуться назад, навіть у вщент розбитий Бахмут»: військовий про службу в ТРО та фронтові будні
Кадрові помилки
Військові на навчаннях. Фото: Фейсбук
За словами журналіста Сергія Огородника — вже на самому початку формування було допущено кадрову помилку. Річ у тому, що командирами підрозділів стали колишні цивільні, а не кадрові військовослужбовці з досвідом. Які наслідки цього?
Подекуди було провалено бойову підготовку, на яку відводився цілий місяць. Такі командири не вчили підлеглих поводитися зі зброєю. Служби ракетно-артилерійського озброєння списували набої на навчальні стрільби, яких насправді не було. Мала місце і так звана “отманщина” і відсутність дисципліни. Командири не вміли налагодити взаємодію з суміжними підрозділами, внаслідок чого іноді міг виникнути «дружній» вогонь.
Часто після такого у військових виникає бажання перевестись в іншу частину. Однак зробити це можуть на всі, здійснюється воно у разі неможливості нести далі службу в даній частині, зважаючи на рішення ВЛК чи за сімейними обставинами.
За яких умов може бути переведення пояснює ПП «Legal Way»:
ВЛК про обмежену придатність, є законною підставою для переміщення військовослужбовця в іншу частину;
Сімейні обставини – це також ще одна законна підстава для переведення військовослужбовця до іншої частини, в тому числі й тилової частини (також можливий варіант переміщення на пункт постійної дислокації).
Зауважимо, що переміщення військових має чітко закріплену процедуру переведення та вимагає наявності обовʼязкових документальних підтверджень, а також наявності підстав для переведення.
Волонтерство не на користь
Волонтери. Фото: Фейсбук
Чимало волонтерського ресурсу, який мав би бути спрямований у добре організовані підрозділи ЗСУ, пішло на «ополчення» ТрО. Люди, які раніше не були знайомі з військовою справою замовляли зброю, яка була недоцільна — наприклад страйкбольні коліматорні приціли на автомати.
Крім того, як на початку війни так і зараз активізувалися недобросовісні шахраї, які спекулюють потребами для ЗСУ та відкривають незрозумілі збори під анонімним іменем. Зараз ця тема особливо гостра, про це зазначає й волонтерка Ірина Гук.
“Вибачте, але я зараз бачу під слово “Бахмут” відверто шахрайські збори від невідомо кого і невідомо на що. Будь ласка, будьте уважні й переказуйте гроші лише перевіреним волонтерам і фондам, а не ноунеймам, які вдало спекулюють на емоціях”, — пише волонтерка.
Навчання дорогою ціною
Військовий біля побратима. Фото: Фейсбук
У травні 2022 року бригади ТрО були задіяні на різних ділянках фронту як підсилення Нацгвардії та ЗСУ. Мінус був в тому, що багато бійців ТРО не мали відповідної підготовки, а навички воювати здобували на полі бою.
У деяких бригадах пішли місяці на те, щоб особовий склад навчився правильно нести службу на спостережних постах (СП), а в деяких і досі не вміє цього робити. Люди не вміють займати пости приховано, відкрито курять, світять ліхтариками, не ведуть спостережень і не доповідають вчасно про помічений рух ворога.
Такі недоукомплектовані підрозділи ТрО, де не всі бійці розуміють, як правильно нести службу, опиняються на передовій і намагаються якось виконувати завдання. Це призводить до втрат, яких іноді можна було б уникнути.
Питання втрат піднімає й військовий Юрій Касьянов, за його словами значна частина людських втрат є наслідком некомпетентності командування, безглуздих наказів, незнання обстановки, поганої підготовки та нехтування елементарними правилами виживання.
“Це в кіно солдати героїчно гинуть виключно від стрілянини, вибухів гранат, у багнетному бою, в рукопашній. Насправді велика кількість воїнів не встигає доїхати до горезвісного “передка”, віддаючи життя за батьківщину під обстрілами військових колон, тилових місць базування, підриваючись на своїх же мінах”, — пише Касьянов.
На думку військового, найпростіший спосіб зниження втрат полягає в усуненні від командування неефективних осіб, що збирають навколо себе великі колони, розселяють підлеглих у спортзалах і готелях, посилають машини неперевіреними польовими дорогами, а бійців – у заміновані посадки.
Читайте також: Чи може Німеччина постачати Україні танки Leopard?
Некомпетентне командування
Військовий Антон Філатов. Фото: Фейсбук
Через неефективність командування збільшуються випадки дезертирства серед особового складу. Військовий Антон Філатов поділився історію з фронту, яка змушує замислюватися над правильністю рішень командування.
“До ворога було близько 70 метрів. У нас було погане укріплення. І через постійні обстріли, штурми і мерзлу землю ми тупо не встигли викопати нормальні бліндажі…
А трохи згодом прилетів розвідувальний безпілотник. Ото вже реально стрьомна фігня – літає високо, так, що не підстрелиш, і як тільки з’являється, то по тобі одразу починає працювати російський міномет.
Ми різко забилися в окопи, голови попригинали. Поруч зі мною було троє хлопців, ми сіли, накрили голову руками і зжалися один до одного. Той, що був найближче до мене, сказав посунутися далі, бо неможливо було рухатися. Я відійшов кілька метрів убік, там де окоп робив невеличкий поворот. Через хвилину в те місце, де я тільки що знаходився, прилетіла міна. Усіх тих трьох хлопців розірвало.
Міномет продовжував працювати. В іншому кінці окопу сидів наш кулеметник. Йому нещодавно видали якийсь крутий американський кулемет. Він його дуже оберігав. Постійно чистив і тримав навидноті – клав зверху на бруствер. Між прильотами той боєць визирнув з окопу, та в цей момент прямо перед ним упала міна. Вибухова хвиля від неї так сильно штовхнула той крутий кулемет, що його дуло проткнуло бійця наскрізь. Не пам’ятаю, чи взагалі встиг він до того хоч раз постріляти з цього кулемета.
За півтори доби на тій точці нас залишилося менше половини. За весь цей час поспати вдалося хвилин 10. Ми вирішили відступити. Йти довелося трохи більше 10 км. Коли ми таки дісталися КСП, то офіцер почав нас матюкати і наказав негайно повертатися на вогневу позицію. Згодом після цього я помітив, що почав заїкатися”…
Очікувана демобілізація
Військовий з дитиною. Фото: Фейсбук
Нещодавно зібрала необхідні підписи петиція №22/163044-еп про демобілізацію за бажанням мобілізованих військовослужбовців, які відслужили один рік. Однак замість демобілізації уряд запропонував бійцям відпустки.
Медіа “Рубрика” поговорило з військовим, який від початку війни захищає Україну та дізналося його думку стосовно демобілізації.
“Я служу з весни 2022-го. Повістку вручили на одному з блокпостів, і я одразу пішов на службу. Зараз на Донбасі. Якщо чесно, я готовий служити й ще маю сили, але хотів би розуміти, наскільки це затягнеться. З урахуванням того, що в тилу все ж є, ким нас міняти. А ще — розуміючи, що росія не планує зупинятися — зараз уже треба готувати резерв.
Ніхто не каже, що я поїду додому завтра. Але морально важко від невизначеності, а в країні, де йде війна, кожен чоловік повинен бути готовим до мобілізації. Я не відмовляюся від служби, адже все одно буду в резерві й у разі ескалації війни, знову піду захищати країну”, — говорить військовослужбовець Євген.
Нагадаємо, що Верховна Рада прийняла законопроєкт №8081, згідно із яким скасовується заборона щодо надання військовослужбовцям відпусток під час дії воєнного стану. Тепер військові мають можливість взяти 10 днів відпустки. Однак така альтернатива підходить не всім, зокрема й членам ТРО.
Фінансова винагорода
Гроші в ЗСУ. Фото: Фейсбук
Нерідко можна зустріти думку про те, що військовим немає на що скаржитися, адже вони отримують велику зарплату. Ця думка пригнічує не лише самих бійців, а і їхніх рідних, які щодня переживають за близьку людину на фронті.
СЕО платіжного сервісу “Portmone” Дмитро Басов висловив свою думку щодо високої зарплати в ЗСУ та які небезпеки вона несе.
“Треба одразу виокремити 100к, тому що там реальний ризик для життя, яке є безцінним. Цей пост не про 100к. І я не хочу обговорювати посмертну виплату 15 млн, тому що будь-яка спроба розрахунку вартості життя буде аморальною. Поговорімо про 30к, що отримують усі, хто не на передку.
Дали усім силовикам підряд. До речі, через пів року зрозуміли, що дали й тим, хто просто продовжував виконувати свою звичну роботу, наприклад патрульній поліції. І забрали”, — пише Басов.
Дмитро Басов зауважує, що зарплата військового в Україні приблизно 12-17 тисяч без надбавок. До війни більшість теперішніх мобілізованих та військових не отримували зарплату вище 15 тисяч гривень. Зараз, пише Басов, бійці можуть отримувати 40 тисяч гривень. Такий фактор може негативно вплинути на людину, бо вона може витрачати кошти на речі, які б не дозволила собі купити через їх доцільність.
Період звикання до високої зарплати – від 3-х до 6 місяців максимум, потім вона стає “звичайною”. Зниження її до попереднього рівня викликає глибоке розчарування і відчуття несправедливості типу “за що ви зі мною так”.
Більшість людей після демобілізації не знайдуть роботу навіть на половину поточних сум, вважає Басов. На його думку, станом на сьогодні – це зарплата значно вище середнього.
“Я бачу багато військових зараз, які й близько не збігаються з таким профілем проактивного, вмотивованого співробітника”, — розмірковує Басов.
Він додає, що інфляція неминуча, бо грошовий дощ не припиняється.
“Найгіршим рішенням може бути довести інфляцію до рівня, коли 40к стануть мінімальною зарплатою на ринку. Я дуже насторожено дивлюся на період після перемоги. Тому бажано було б якось донести усім, хто отримує зараз 30к, що якщо в перші місяці логічно було витрачати ці гроші на особисте оснащення, то зараз краще їх зберігати на наступні важкі часи”, — резюмує Володимир Басов.
Які рішення пропонують?
Обід в ЗСУ. Фото: Donbas Frontliner
Загалом, слід переглянути роль бригад ТрО на війні. Не потрібно тримати номінальні бригади і батальйони з некомплектом боєздатного складу у 60–70%.
Небоєздатні підрозділи потрібно розпустити або, підучивши, використати в тилу, як це передбачалося 2019 року. Боєздатні — посилити досвідченими бойовими офіцерами ЗСУ і перетворити на механізовані підрозділи ЗСУ, вважає Сергій Огородник.
Журналіст резюмує сьогодні наближати нашу Перемогу можна єдиним шляхом — посилюючи якість підготовки людей. Для цього необхідно більше часу виділяти навчанню бійців, відпочинку та моральній складовій. Насамперед, забезпечення базових потреб повинно бути на належному рівні.
Здебільшого люди, психологічно не готові до бойових завдань, знаходять роботу в інших сферах у підрозділі. І це добре, бо прийти з бойових позицій і відпочити в підготовлених умовах, помитися в теплому душі, смачно поїсти — це неоціненно й дуже сприяє відновленню боєздатності.
Фото: Генштаб
Читайте також: росія не стикалась з такою армією, як наша: Інтерв’ю військового, Олександра Ширшина
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
