Захисники Бахмута розповідають про будні на фронті, спілкування з родиною та любов до своєї країни.
Я ніколи не відчував себе військовим, це був поклик серця: боєць ТрО “Грузин” про службу, майбутній наступ й закон 8271
“Грузин” був пов’язаний з війною ще з 2014 року, але не офіційно. Він дійшов з 111 батальйоном “Київська русь” до Парасковіївки, допомагаючи військовим.
Боєць зізнався, що коли йшов на війну 25 лютого, був впевнений, що загине у перший місяць, але головне для нього було забрати з собою хоча б кілька окупантів.
«Тобі я ще вірив, що армія ворога могутня й нездоланна, але буквально за три тижні я зрозумів, що ця армія не така страшна. Тоді з’явилася надія, що ми звільнимо всю Україну від загарбника».
Оборонець Бахмута та його кохана розповідають історію любові всупереч війні
Сергій захищає Бахмут. Фото: особистий архів героя
Військовий Сергій потрапив на фото, яке облетіло майже всі українські й навіть закордонні медіа. На ньому захисник стоїть в окопі, навколо вода та болото, в таких умовах оборонцям доводиться воювати й влаштовувати свій побут.
«Ми були там десять днів, то ще якось, але останні п’ять днів там було нереально холодно. Ми сутки тряслися, там повністю болото, ми не могли зняти взуття, тому що там в будь-яку секунду могло розвернутися таке, що нічого не встигнеш. Ночували у взуття, ноги в багнюці — отак й спали, в броніку”.
Сергій пішов в армію добровольцем, раніше чоловік служив в армії, але військового досвіду не мав. До того, захисник мав бізнес по ремонту автомобілів, до слова ці навички й зараз виручають побратимів Сергія, бо він добре ладить з технікою.
Нажаль, Сергій отримав серйозне поранення 18 січня на Бахмутському напрямку, поблизу Лисичанська під час мінометного обстрілу. Наразі проходить реабілітацію, але запевняє, що все одно повернеться на фронт.
«Сергія ззаду накрила міна, його посікло осколками: спину, тазову частину, ногу та руку. Рука була як друшляк, у нього дуже глибокі рани були. Через час був ще один приліт і в Сергія сталася контузія, він упав на землю й не відчував руку. Потім він вже розповідав, що покликав побратимів, бо не міг встати самостійно через поранення руки. Сергій повідомив хлопцям, що він 300-тий, спочатку сам пробував відійти, але потім хлопці йому допомогли», — розповідає дружина військового, волонтерка Олена.
«Будемо жити як сучасний Ізраїль», — бахмутянин з позивним «Завуч» про будні війни та думки на фронті
“Завуч” на фронті. Фото: особистий архів героя
Олександр Бєлов — військовий Збройних сил України, з позивним «Завуч». До повномасштабного вторгнення наш герой працював вчителем історії та заступником директора з виховної роботи в Бахмутській загальноосвітній школі №7.
Олександр не вірив, що розпочнеться війна, адже зараз XXI століття. Та зараз історик запевняє, що тепер вона не закінчиться ще дуже довго:
«Я як історик, можу сказати, що війна не закінчиться. Війна має закінчитись коли наша армія дійде до Москви, але нам це не потрібно. Наша мета вигнати ворога за межі кордону 1991 року й потім відбудовувати нову армію. Я гадаю ми будемо жити як сучасний Ізраїль».
«Я знаю друзів, які повернуться назад, навіть у вщент розбитий Бахмут»: військовий про службу в ТРО та фронтові будні
Військовий Руслан. Фото: особистий архів героя
Руслан Петренко — мешканець Часів Яру, зараз головний сержант мінометного взводу. Хоча мав можливість скористатися законним правом — не йти в армію, він є обмежено-придатним. Нещодавно Руслан переніс операцію на хребті, проте продовжує служити у війську та захищає своє місто.
Чоловік вважає, що випадки коли повістки в армії видають в якості покарання це погана ідея:
«В моєму розумінні такі люди не повинні бути в армії. Ось, наприклад, є 10 людей військових, вони повинні виконувати якесь бойове завдання. П’ятеро з нас адекватні і знають, що їм робити, двоє з них зовсім не хочуть бути в цьому окопі, третій буде якийсь алкоголік або наркоман, на жаль так буває, а двоє ще зовсім не розуміють, що вони вже на війні. Я розраховую на всіх людей, але ці п’ятеро будуть для нас тягарем», — розмірковує Руслан.
«Бажаю побратимам, щоб їхні рідні були в безпеці»: військовий про початок війни на Донбасі, волонтерство й Старлінки
Військовий з дружиною. Фото: особистий архів героя
Донеччанин Андрій Шостак ще з 2014 року активно волонтерив разом з дружиною Ангеліною. Сьогодні пан Андрій захищає Україну на фронті.
В лави ЗСУ чоловік вступив в липні 2022 року., бо не міг залишатися осторонь, зважаючи на те, що його син Михайло пішов добровольцем до війська в перший день відкритої агресії росії.
«Я бажаю побратимам, щоб їхні родини були в безпеці. Щоб їх оберігав Господь. Я бажаю побратимам, щоб всі їхні плани стосовно нашої Перемоги втілилися, а ми всі з Перемогою та зі щитом повернулися до своїх родин та відбудували квітучу Україну».
«На фронті любов до тварин не зникає»: як бахмутянин встигає служити в ТРО та допомагати тваринам
Оборонець Бахмута. Фото: особистий архів героя
Бахмутянка Оля Литовченко була однією з перших волонтерів Бахмутського товариства захисту тварин «Лада». У цю справу її привів син Сергій, юнак завжди прагнув допомагати тваринам, тож до справи долучив й маму. Сьогодні бахмутянин боронить Україну, але все одно встигає допомагати чотирилапим.
«До військових прибилася собачка, дуже боялася вибухів, але трималася поруч, не хотіла нікуди йти. Ми забирали тварин і намагалися їх прилаштувати. Сергій постійно телефонує й питає чи є якась допомога. Він не залишає цю справу, тому що любов до тварин — вона нікуди не зникає. Я не знаю, як йому вдається поєднувати волонтерство і службу, мені здається він взагалі не спить. Він підгодовує тварин, намагається їм допомогти», — зазначає пані Оля.
Про своє рішення піти саме в підрозділ Бахмутського ТРО Сергій не пожалів. Розповідає, що не мав раніше військового досвіду, тож не знав чи може потрапити до лінійних підрозділів.
Перший сценарій вертепу написав в електричці: бахмутянин про різдвяні традиції українців та службу в ЗСУ
Андрій Тимчак з дружиною. Фото: Фейсбук
Андрій Тимчак родом зі Званівки — чоловік відомий на Батьківщині громадський діяч, зараз служить в ЗСУ та захищає Україну.
До того, як Андрій пішов в ЗСУ, він займався організацією вертепів у Званівці. На питання про те, чому герой вирішив піти в ЗСУ, чоловік відповідає, що це був — позов з глибини душі.
«Вертеп — це не просто так, як багато хто думає, це — не просто театралізована дія. В принципі виглядає так, але насправді там є глибший сенс. Проаналізувавши вертепи, які є в нас в Україні — то видно неозброєним оком, що в цій задумці є три світи. Це належить до християнської культури. Раніше світ ділився на три частини — Яв-Прав-Нав. Ми живемо в Яві, матеріальному світі, але прагнемо потрапити в рай, ніхто не хоче опускатися в нищий світ, тобто пекло. Так от у вертепах, є представники з усіх трьох світів», — пояснює пан Андрій.
“Молитися потрібно завжди, особливо на війні” — історія імама Саіда Ісмагілова
Саід Ісмагілов. Фото: особистий архів героя
Саід Ісмагілов за національністю татарин, раніше чоловік був імамом, головою мусульманської громади в Донецьку, а зараз допомагає вивозити з Бахмута поранених і цивільних. В перший день повномасштабної війни в Україні стояли черги з добровольців в ТРО, чоловіки та жінки пішли захищати свою країну. Саід був у їхньому числі:
«У мене була така сама особиста причина піти на війну, як і у всіх людей. Ворог прийшов, він бомбить обстрілює, вбиває наших людей. Щоб врятувати наше життя, нашу свободу, наше право бути українцями, й в тому числі вільно сповідувати свою релігію — я тут».
Щодо того, що росія використовує для своєї пропаганди релігія, яку росіяни перекривлюють на свій лад благословляючи вбивства й війни чоловік запевняє, що там завжди церква була під ФСБ.
«Росія завжди віру й релігію використовувала для своїх імперських інтересів та амбіцій, так було завжди. В цьому плані нічого не змінилося, всі священнослужителі в росії: християнські, мусульманські, вони підконтрольні ФСБ, якщо не їхні працівники. Вони виконують ті накази, які вони отримують. Якщо путін каже, що треба схвалювати війну і казати, що це правильно — вони будуть так казати».
Головне фото: військовий з позивним “Грузин”, особистий архів героя
Читайте також: Бахмутяни за кордоном: як художник Олександр Гутиря опинився в Канаді
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
